Чи є Ви патріотом України і що для Вас «патріотизм»?

Автор/джерело -  © Сергій МАЗУРОВ 



Дата публiкацiї - 10.07.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=212

Зважаючи на недавній спіч Кушнарьова про те, що ПР не дасть помаранчевим «приватизувати» право на патріотизм, хотілося б почути від голубо-білих їх розуміння власного патріотизму. Вони ж теж себе патріотами називають.

Особисто для мене патріотизм - це, в першу чергу, відданість незалежності України. Для справжнього патріота, яким я себе вважаю, важливими є такі поняття, як потужність України в економічному, зовнішньополітичному, військовому сенсах. Не секрет, що зараз в сучасному світі неможливо бути абсолютно незалежним, бо це шлях до ізоляції на кшталт Білорусі або Північної Кореї, - саме до цього призводить нейтралітет. Але кожна країна повинна втрачати свій суверенітет розумно, із користю для своїх національних інтересів та робити це повільніше, ніж його втрачають інші країни. Процес втрати суверенітету сучасними країнами світу є об’єктивним, не невідворотнім, бо глобалізація та економічний розподіл праці між країнами робить світ взаємозалежним. Головне завдання України - це втрачати свій суверенітет якомога повільніше. Так було завжди, і так буде й надалі, що імперії використовували свої колонії для власного збагачення. За ту саму роботу в одних країнах люди отримують заробітну плату в декілька разів більшу, ніж в інших країнах. Саме на цій несправедливості побудовано благополуччя народу імперій та сильних країн. І не беріть приклад Швейцарії задля спростування цієї тези, бо місце знаходження Швейцарії дозволило користуватись загальноєвропейськими технологічними та фінансовими ресурсами, які зараз не доступні Україні.

Питання російської мови для мене - це не питання націоналізму чи несприйняття російськомовного населення України. Для мене питання мови - це вплив Росії на громадян України через російськомовні ЗМІ, фільми, всю російську культуру, яка побудована на виспівуванні величі Росії, як держави, та на применшенні величі інших країн, а значить і України в тому числі.

Питання приходу до влади ПР для мене - це не питання приходу до влади кримінальних політиків. Для мене - це прихід до влади політиків, які виховані на російській культурі, політиків, які все своє життя зі сльозами на очах слухали гімн Радянського Союзу і не сприймають іншої батьківщини. Так вони були виховані з дитинства і їх уже не змінити. І не треба нікого змінювати, треба прийняти їх існування в Україні як факт. Але прихід цих людей до влади розпочне чергову хвилю русифікації українського населення. Українська свідомість так і не стала модним чи хоча б нейтральним поняттям. Натомість російська свідомість не втратила своєї потужності й її позитивне сприйняття тепер ще більше посилюється. І це не питання русофобії для мене. Це питання збереження української ідентичності. Якби поруч була інша імперія, а не Росія, то від неї я б захищався, а не від Росії. Зараз в Україні ще не втрачений шанс стати відносно самодостатньою державою. Хоч більшість і говорить російською мовою, але переважна частина українців поважає українську мову і говорять російською вимушено, - просто через звичку, яку вони отримували все своє життя. Але цей шанс зберегти українську ідентичність може бути втрачено.

Яким же ж чином розуміють прибічники Партії регіонів патріотизм України? Яка їх мета, які їх ідеали? Мені цього не зрозуміло. Та й їм цього не зрозуміло, бо прийти до влади та заробити грошей - ось їх мета. В НСНУ чи БЮТ є теж такі тенденції, але заради приходу до влади вони використовують український патріотизм і ведуть патріотичну політику, щоб при владі залишитись. Антипатріотичні сили ж використовують антипатріотичні настрої електорату, щоб залишитись при владі, і не їх вина, що такі настрої у нас у суспільстві є. Поки кожен громадянин України не зрозуміє, що ж для нього є патріотизмом, нічого у нас у політиці на краще не зміниться.

Маю багато знайомих іноземців і в розмовах про Україну як самостійну державу головним лейтмотивом проходить її декларована незалежність. Ніхто не вірить в те, що держава є справді, незалежною. Всі відносяться до України як до колишньої колонії Росії і сумніваються, що Україна колись позбавиться цієї залежності. Після помаранчевої революції багато хто мав надію, що Україна все-таки стане самостійною у зовнішній та внутрішній економічній політиці, а після 26 березня всі в один голос говорять, що цей шанс Україна втратила.

Так, Ющенко, Тимошенко, Порошенко та компанія не заслуговують на дифірамби про непорочність. Я з цим не сперечаюсь. Але підтримую їх не за святість, а за те, що вони заради своєї, можливо, й егоїстичної мети, використовують проукраїнські настрої електорату і їх відповідальність перед електоратом змушує їх вести проукраїнську політику. Крали і за часів ПР і будуть красти за часів помаранчевих, але за ПР, окрім крадіжок, ми ще й отримаємо русифікацію та втрату реальної незалежності. Невже громадянам України не шкода української державності, що вони з вищаннями від радощів під керівництвом російських політиків Зюганова та Затуліна кричать про території регіональних мов, без НАТО, без ЄС? Невже вони не розуміють, що за цими штампами ховається одна проста річ - не пустити Україну в самостійну зовнішню політику?

Без самосійної зовнішньої політики Україна не зможе відстояти свої права країни-транзитера. Нараз на самміті в Петербурзі вирішуватимуться проблеми енергетичної безпеки, де вироблятиметься стратегія, заснована на інтересах імпортерів та експортерів енергоносіїв, і де про інтереси України всі забудуть, бо Україна в очах Заходу - це ненадійний партнер, і взагалі, для чого домовлятись з Україною, якщо просто можна домовитись з Росією. Ціна на енергоносії складається не за ринковими правилами, а за правилами монополізму. Якщо подивитись на визначення ціни газу за принципом собівартість + прибуток, то ціна ніколи не буде 260 доларів. А чому тоді ціна на транзит визначається за принципом собівартості + прибуток? Саме тому, що на Україну ніхто не зважає, коли можна домовитись з Росією. Якби Україна була сильною країною, а Росія - слабкою, то ціна газу визначалась би за принципом собівартості, а ціна транзиту - за принципом монополізму. Це подвійні стандарти сучасного світу і виграє тут завжди сильніший.

Я навів тільки один приклад, а таких прикладів у міжнародній економіці безліч. Візьміть хоча б антидемпінги. Саме тому у нас є підстави боротися не з США, не з ЄС, не з Ізраїлем, а з Росією, бо національні інтереси у нас суперечать один одному. Якщо українські громадяни, нарешті, цього не зрозуміють, то гріш їм ціна.

Я ніколи не опускатиму руки в боротьбі за національні інтереси своєї держави, навіть тоді, коли мій програш у цьому буде очевидним, бо тільки боротьба може уповільнити програшний процес. А він зараз, на жаль, для України програшний. Раніше я винив у всьому кучмізм, який блокував свободу слова та не дозволяв українцям відкрити очі, а зараз у нас є свобода слова, але журналісти в Україні (на відміну від Росії) в гонитві за сенсаціями не виконують жодної суспільно корисної функції. І велика вина за втрату суверенітету України лежить саме на них, на українських журналістах. Подивіться на російські канали - там щодня піднімають в ЗМІ авторитет російської влади і більшість журналістів роблять це без вказівок зверху, просто з почуття патріотизму. А в Україні всі тільки лають владу та українську державність. Чи дійсно ми українці - вороги своєї держави? Складається враження, що так.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.