“Москітний флот” чи фрегати: який флот будує Україна

Автор/джерело -  © В'ячеслав Шрамович, Павло Аксьонов, BBC  

“Слава російській зброї і доблесним синам Батьківщини, які захистили Одесу!” - йдеться на табличці під старовинною гарматою часів Кримської війни біля одеської міськради. Слово “російській” кимось перекреслене.

З 2014 року Одеса стала головним містом для Військово-морських сил України - сюди перемістилися залишки її флоту з анексованого Росією Криму. А також моряки, що не перейшли на бік Москви.

Свій флот

Саме Одеса і одесити відчули на собі всю складність створення військового флоту та інфраструктури до нього фактично з нуля.

Одна з місцевих активісток Олена Балаба розповідає, що у 2014 році одеські волонтери допомагали з житлом для моряків, які переїжджали з Криму, - казарм і гуртожитків в місті для них не вистачало.

Також допомагали ліцеїстам і викладачам Військово-морського ліцею, що змінив Севастополь на Одесу, - їх теж влаштовували "на квартири", збирали бібліотеку, допомагали з ремонтом будівлі, виділеної під ліцей.

Пізніше, коли почалися бої на Донбасі, одеські волонтери возили морським піхотинцям на передову каски, бронежилети і берці.

Один з волонтерів згадує, що саме закуповували для армії, флоту і добровольців в 2014-2015 роках: "Навігація, кодований зв’язок, спецоптика, зброя, автомобілі, генератори, бронежилети, каски, взуття, їжу і ліки, системи корекції вогню, комп’ютери і проектори, мультикоптер. Цифру скласти не зможу - десь 300-400 тис. доларів".

І це лише одне об’єднання волонтерів.

"Насправді, якщо всіх враховувати, то це мільйони доларів", - додає Олена Балаба.

"Зараз, у принципі, вже їжі та обмундирування вистачає, це не треба волонтерам купувати. Але перед Новим роком збираються їм передати якісь смакоту", - говорить Олена Балаба.

Вона ж додає - військово-морські сили в Одесі у 2014 році стали фактором стабільності для міста, й волонтери продовжують підтримувати "свій флот": "Психологічно присутність флоту додала впевненості, що Одесу не здадуть, - на тлі подій 2 травня 2014 року. Ми бачили, що тут стоять наші кораблі, що вони виходять на рейд. Що у випадку чого, ми захищені".

Біля міськради Одеси поруч з прапором України віднедавна висить і прапор українського військового флоту - так місто й місцеві активісти відреагували на захоплення кораблів ВМСУ російськими прикордонниками.

16 бойових кораблів

Україна опинилася у дуже непростій ситуації, коли країна, що має вихід до двох морів - Чорного і Азовського, - практично не в змозі підтримувати безпеку на них і навіть захищати свої морські кордони. При цьому військова доктрина України, яка визначає творення збройних сил, ґрунтується на захисті від агресії з боку Росії.

Наразі Військово-морські сили України (ВМСУ) за чорноморськими мірками є не дуже значною силою: флот налічує 16 бойових кораблів (це з двома катерами, захопленими Росією біля Керчі) та 36 різноманітних допоміжних суден. Багато з них досить старі.

Існує кілька концепцій будівництва українських військово-морських сил. Одна з них - "москітний флот", що складається з багатьох невеликих швидкохідних катерів з потужним озброєнням.

Інша - "класичний" флот з фрегатами і корветами, який допускає існування "москітного" лише як компонента.

У країні є заводи, здатні побудувати кораблі класу корвет і фрегат, є й проекти таких кораблів.

Є можливість порівняно дешево придбати кораблі, які виводять зі складу флотів інших держав.

Так, наприклад, в складі турецьких ВМС є колишні американські фрегати проекту "Олівер Хазард Перрі". Україна також розглядає можливість отримати їх за програмою Міністерства оборони США Excess Defense Articles (надлишкове оборонне обладнання).

В її рамках США можуть надати іноземним дружнім державам порівняно старе (але не застаріле остаточно) озброєння за зниженими цінами або безкоштовно.

Проблема у тому, що ці кораблі необхідно переобладнати, відремонтувати і переправити з США, а також підготувати для них екіпажі за свій рахунок. Крім того, потрібно створити спеціальну берегову інфраструктуру або обслуговувати їх в іноземних портах там, де вона є.

Скептики вказують на те, що національні ВМС в результаті отримають за ці гроші не найновіші кораблі, причому йдеться про десятки мільйонів доларів.

В Україні розроблена і навіть схвалена на рівні міністерства оборони концепція розвитку флоту, яка поєднує в собі різні ідеї. Але на перших етапах пріоритет - саме за "москітним" варіантом.

Крим і Донбас

У затвердженій президентом Порошенком в 2015 р. Воєнній доктрині говориться, що викликами безпеки є, поміж іншого: "збройна агресія і порушення територіальної цілісності України (тимчасова окупація РФ Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та військова агресія РФ у окремих районах Донецької та Луганської областей), нарощування військової потужності РФ у безпосередній близькості від держкордону України, в тому числі потенційна можливість розгортання тактичної ядерної зброї на території Автономної Республіки Крим".

А головна мета військової політики України, за доктриною, - "створення умов для відновлення територіальної цілісності держави, її суверенітету і недоторканності в межах державного кордону".

При цьому, в тому ж документі зазначено, що можливими сценаріями є: "повномасштабна збройна агресія РФ проти України з проведенням сухопутних, повітряно-космічних, морських операцій з рішучими воєнно-політичними цілями; [...] блокада морських портів, узбережжя або повітряного простору України з застосуванням військової сили, порушення комунікацій України з боку РФ".

Тобто, ставлячи перед собою мету за повернення Криму і Донбасу, Київ також вважає ймовірним і напад з боку Москви. Прописана в оборонній доктрині система загроз і сценаріїв їхнього втілення і є головний орієнтир при будівництві збройних сил, частина яких - ВМСУ.

Але чи означає це, що Україна з ухваленням такого документа почала будувати флот, спрямований на протистояння з російським, збирається повертати собі Крим або готується до оборони від нападу Росії?

У будь-якому випадку, говорити зараз про паритет з Чорноморським флотом ВМФ РФ для українських військово-морських сил важко. Співвідношення сил поки що не залишає Україні особливих шансів - якщо говорити про відкрите протистояння на морі.

Українські ВМС

Після розвалу Радянського Союзу під час розподілу Чорноморського флоту Україні дістався значний шматок.

У 1997 році, коли флот був остаточно розділений, Києву відійшла четверть берегової інфраструктури, більше 40 бойових кораблів, близько сотні суден забезпечення. Крім того, в розпорядженні України опинилося приблизно 40% радянського суднобудування, включно з верфями для будівництва найбільших кораблів.

За пострадянський час все це майно застарівало, багато бойових кораблів вже під час розподілу були у небоєздатному стані.

У 2014 році після анексії Кримського півострова Росією українські військово-морські сили втратили більше 80% і цієї своєї потужності.

В Криму залишилися багато кораблів й допоміжні судна, військово-морські бази та інша берегова інфраструктура. У кримській бухті Донузлав були заблоковані, а потім захоплені 13 українських кораблів, частину з яких згодом все ж повернули українцям.

Сьогодні ВМСУ нараховують загалом 16 бойових кораблів. З них тільки шість річкових броньованих артилерійських катерів проекту "Гюрза-М" - нові, інші кораблі здебільшого дісталися у спадок ще від радянського Чорноморського флоту.

Флагман українського флоту - фрегат "Гетьман Сагайдачний", який був добудований вже після розвалу СРСР, - введений до корабельного складу ВМС у 1993 році. Однак насправді це фрегати проекту 1135, розробленого ще в кінці 1960-х років. Він був закладений в 1990-му році під назвою "Кіров".

Крім цих 16-ти кораблів, до ВМС будуть включені ще два десантно-штурмових катери проекту "Кентавр", які також побудували в Києві й спустили на воду у вересні цього року. Вони проходять випробування.

Ще два патрульних катери класу "Айленд" (Island) передали Україні США у вересні. Безпосередньо в Україні на них чекають у кінці 2019 року.

Цей флот, за винятком "Гетьмана Сагайдачного", корвета (малого протичовнового корабля) "Вінниця" й десантного корабля "Юрій Олефіренко", складається, в основному, з малих ракетних і артилерійських кораблів, по суті - катерів.

У розпорядженні ВМС зараз є основна Західна військово-морська база в Одесі, Південна військово-морська база в Миколаєві і Азовська військова морська база, яка тільки будується в Бердянську, з додатковими пунктами базування в Маріуполі і Генічеську.

Крим після анексії

Цим силам, які відповідають за безпеку України, в акваторіях двох морів протистоїть російський Чорноморський флот.

Після анексії Криму в 2014 році під повним контролем Москви виявилися всі кримські військово-морські бази, включно з Севастопольською, яку Росія орендувала в України, з Південною - в Донузлаві, яка належала українським ВМС, а також військові частини і аеродроми, інші об’єкти, за оренду яких Росія платила, і всі інші, які до 2014 року використовували українці.

Росії відійшли до трьох десятків кораблів і суден забезпечення. Частина з них Росія повернула Україні, зокрема корвет "Вінниця", а кілька Київ не став забирати сам - частково через їхній поганий стан, частково - з політичних мотивів.

Один з найцінніших українських кораблів, який залишився в Криму, - великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський", що брав участь у багатьох місіях ВМСУ, як, наприклад, евакуація українських громадян з Лівії під час війни там.

В інтерв’ю ВВС News командувач українського воєнного флоту Ігор Воронченко говорив, що, за його інформацією, українські кораблі в Криму використовуються як донори запчастин для російських суден.

Зараз у складі Чорноморського флоту Росії - ракетний крейсер першого рангу "Москва", шість сторожових кораблів другого рангу, які також можна відносити до класів великих протичовнових кораблів або фрегатів; сім дизель-електричних підводних човнів; більше десятка ракетних катерів; сім корветів, великі десантні кораблі, тральщики - загалом понад 30 одиниць тільки бойових кораблів, не рахуючи суден забезпечення.

При цьому Росія продовжує будувати і передавати Чорноморському флоту нові кораблі, останній - малий ракетний корабель проекту 21631 "Орехово-Зуево" - переданий флоту на початку грудня, а його "близнюк" "Вышний Волочек" - за півроку до цього.

Росія розмістила на Кримському півострові морську авіацію, берегові ракетні комплекси, розгорнула систему протиповітряної оборони. У Криму регулярно проходять навчання з бойовими стрільбами.

Чималий флот у регіоні має і Прикордонна служба ФСБ Росії - саме її сторожові кораблі "Дон" та "Изумруд" брали участь в затриманні української корабельної групи біля Керченської протоки.

"Там [у північній частині Чорного моря] створена комплексна система безпеки, як з точки зору протиповітряної оборони, так і протикорабельної оборони й так далі. Це та ситуація, коли створений потенціал краще не чіпати", - розповів ВВС News російський військовий експерт Костянтин Богданов.

Інцидент біля Керченської протоки
Попри різницю військових потенціалів, відносини двох країн на морі цілком можна називати збройним протистоянням, хоча й без активних бойових дій.

Історія з захопленням трьох кораблів українського флоту в нейтральних водах після невдалої спроби пройти Керченською протокою яскраво це ілюструє.

25 листопада два українських артилерійських бронекатери і один буксир спробували пройти з Чорного в Азовське море через Керченську протоку.

Росія відмовила їм у цьому праві. Прохід тут регулюється правилами, які діють ще з радянських часів, - кораблі через протоку проводить лоцман, а дозвіл дає капітан керченського порту. Керч і порт тепер контролюють росіяни, вони не дали українцям дозволу, посилаючись на неможливість проведення кораблів через протоку.

Після того, як українські моряки заявили, що все одно пройдуть в Азовське море, Росія залучила свої прикордонні бойові кораблі.

Українські моряки стверджують, що попереджали росіян про прохід, а ті відповідають, що це було зроблено занадто пізно. Але факт залишається фактом - цю ситуацію російська влада вирішила за краще розв’язати силою, протаранивши буксир, обстрілявши броньований катер й поранивши українських моряків. Морський конвой захопили й відбуксирували в кримський порт.

В Україні не вщухають суперечки про те, чи повинні були моряки на катерах застосовувати зброю проти російських кораблів у відповідь на обстріл й до чого могло б це врешті-решт призвести.

З одного боку, у фінальній частині інциденту брала участь російська бойова авіація, два прикордонних сторожових кораблі і катери, малий протичовновий корабель, тральщик і артилерійські катери Чорноморського флоту - тобто розклад сил був явно не на користь українців. І ці сили Росія змогла зібрати всього за кілька годин.

З іншого - хоча цим силам протистояли всього лише річкові катери, практично нездатні вести бій на морі, захопити їх вдалося лише після багатогодинного переслідування та при повній відсутності протидії. В Україні багато хто сприйняв це як свідчення ефективності таких кораблів.

"Навіть дві такі маленькі "Гюрзочки" не змогли захопити кораблі ФСБ, не змогли. "Яни Капу" (Буксир. - Ред.) захопили, а їх не змогли. Тому що вони маневрові, якась швидкість у них є. А якби у тієї "Гюрзи" не 28 вузлів було, а 45, наприклад? А якби у неї була краща морехідність? А якщо б у неї були протимінні можливості, ракети ближнього радіуса, до 8-10 кілометрів?" - розмірковує заступник начальника штабу командування ВМСУ з питань євроатлантичної інтеграції Андрій Риженко.

Стратегія

Андрій Риженко розповів BBC News про "Стратегію військово-морських сил збройних сил України 2035" - дорожню карту будівництва ВМСУ з урахуванням фінансових можливостей держави і потреб національної оборони.

Вона передбачає три етапи - до 2025-го, 2030-го і 2035-го років. Завдання першого - добитися гарантованого захисту національних інтересів в межах 12-мильної прибережної зони; на другому етапі зона відповідальності пошириться на 200-мильну виняткову економічну зону; а третій етап передбачає дії флоту за межами Чорного моря.

Як розповів Андрій Риженко, для реалізації першого етапу буде необхідно близько 100 мільйонів доларів на рік, другий потребує вкладення від 150 до 200 мільйонів доларів щорічно, а третій коштуватиме бюджету України від 200 до 400 мільйонів кожного року.

"Тут дуже просте правило. Тонна водотоннажності корабля, тонна металу корабля коштує 150 тисяч доларів. І чим далі ми відходимо від берега, тим більше цих тонн у корабля. Йому треба бути більш морехідним, нести більше пального і запасів", - розповів він.

За словами Риженка, якщо ракета, яку несе катер з дальністю 100 морських миль, буде обходитися бюджету умовно в одну грошову одиницю, то така ж ракета, встановлена ​​на фрегаті, який діє за межами Чорного моря, буде коштувати вже три таких умовних одиниці.

Чи будуть виділятися необхідні гроші на стратегію - поки невідомо. Раніше у флоті нарікали, що оборонний бюджет більше фокусувався на наземних силах.

"Стратегія формування комплекту сил флоту під впливом "сухопутного лобі" призвела до того, що за 25 років в країні не побудовано жодного корабля, а лише здійснили добудову п’яти кораблів, які були закладені ще за часів СРСР", - розказав BBC News колишній командувач ВМС України Сергій Гайдук.

Скільки держава виділить грошей на ВМСУ в 2019 році, прес-служба флоту поки що не знає. Але в цілому на Міноборони в українському бюджеті заплановано витратити близько 3 млрд доларів.

"Москітний флот"

На першому етапі пріоритетами будівництва ВМСУ буде система контролю надводної ситуації у прибережній зоні, яка дозволить відстежувати морську активність на відстані до 40 миль. Вона буде включати і наземні станції стеження, безпілотні літальні апарати та інші засоби.

Другим пріоритетом буде розвиток берегової оборонної інфраструктури, включно з артилерією і ракетними системами.

Нарешті, третім пріоритетом буде розвиток засобів контролю прибережної зони, і в рамках цієї програми, як розповів Андрій Риженко, ВМС передбачає створення флоту порівняно невеликих катерів.

Цю ідею часто називають "москітним флотом". Термін з’явився ще у XIX столітті, але зараз він означає флот, що складається з багатьох малих бойових кораблів, які здатні атакувати більші, але при цьому є менш вразливими завдяки малому розміру, швидкості, маневровості та своїй великій кількості.

За словами Андрія Риженка, головною перевагою такого флоту є, перш за все, його ціна - він дешевший, ніж флот великих кораблів.

"Наприклад, нам у морі потрібно мати 64 протикорабельні ракети. Їх можна розмістити, наприклад, на восьми корветах, які будуть коштувати три мільярди доларів, або на 16 ракетних катерах, які будуть коштуватимуть півмільярда", - пояснив він.

Крім маневровості, швидкості та непомітності, плюсами таких кораблів є ще й низька вартість обслуговування та ремонту. Для них потрібна менша, і, відповідно, дешевша портова інфраструктура.

"Корабель сам по собі, коли ви його купуєте, - це приблизно 30% від тих коштів, які держава в нього вкладе до закінчення терміну служби через 20 років", - сказав він.

Мінусами "москітного флоту", за словами Риженка, є невисока автономність малих кораблів - 5-7 днів, через що вони здатні діяти тільки в межах невеликої прибережної зони.

Концепція "москітного флоту", ймовірно, стане основною у формуванні корабельного складу ВМС України в найближче десятиліття.

В Україні вже розроблено проект катера "Лань", озброєного протикорабельними ракетами "Нептун" (ще однією розробкою українського ВПК, випробування якої вже на фінальній стадії), зенітним комплексом "Арбалет-К", артилерійськими установками калібру 76 і 30 мм. Першу "Лань" ВМСУ планують отримати в 2019 році.

А в Одесі вже проходять випробування десантно-штурмових катерів "Кентавр", які здатні перевозити близько чотирьох десятків десантників.

Нарешті і річкові артилерійські катери "Гюрза-М" - приклад "москітного флоту".

Крім того, США передають Україні два патрульних катери класу "Айленд" з флоту берегової охорони. Це легкі кораблі, озброєні однією малокаліберною гарматою та парою важких кулеметів. Вони дістануться Україні не безкоштовно - за модернізацію, транспортування, навчання екіпажу і техобслуговування необхідно буде заплатити близько 10 мільйонів доларів.

Все це вкладається в рамки концепції, яка розглядає три типи бойових катерів: ударні, здатні нести протикорабельні ракети; десантно-штурмові; а також патрульні, в завдання яких входитиме також збір інформації.

Корвети і фрегати

Тим часом, концепція "москітного флоту" в Україні має і противників.

Серед них - колишній командувач ВМСУ Сергій Гайдук.

У коментарі BBC News віце-адмірал розповів, що Україні необхідні кораблі класу корвет, а швидкохідні катери можуть існувати лише як доповнення до них.

"Як забезпечити ліквідацію загроз з моря? Лише артилерійськими катерами, які складають основу "москітного флоту", ВМС не зможуть адекватно протидіяти Чорноморському флоту Росії, у складі якого є нові надводні, підводні і повітряні ракетні платформи, в тому числі і з крилатими ракетами "Калібр", - сказав він.

Крім того, за словами Гайдука, у існуючих проектів українських катерів класу "Лань", "Кентавр" і "Гюрза" досить багато недоліків, а американські "Айленди" будуть дорогими, адже ремонтувати іноземні кораблі доведеться за кордоном.

"Що стосується "москітного флоту" - так, дійсно, існує такий варіант побудови флоту. Цей шлях пройшли деякі країни Близького Сходу і Азії. Але у нас є й інші приклади побудови флотів, в тому числі країн Чорноморського басейну - Туреччини, Румунії та Болгарії, в яких "москітний флот" є складовою ВМС", - вважає Сергій Гайдук.

Ці країни дійсно мають в основі своїх ВМС кораблі класу фрегат і корвет, причому найчастіше - куплені у західних країнах, а малі ракетні кораблі їх лише доповнюють.

За словами військового експерта Костянтина Богданова, у нинішній ситуації Україні було б логічно будувати флот, що складається з кораблів класу корвет (або ракетний катер), які могли б забезпечити активну оборону або обмежені наступальні дії, наприклад, прикриття десантної операції; патрульних кораблів для захисту економічної зони; і, нарешті, кількох великих кораблів, "які могли б забезпечити підготовку особового складу до комплексного застосування сучасних бойових систем".

"Фактично йдеться про кораблі типу великого корвета або фрегата, на яких будуть вирощуватися фахівці", - сказав він, додавши, що великої кількості таких кораблів Україна не зможе побудувати або купити за кордоном.

Флот потрібний

І українські військові, і волонтери, з якими говорили BBC News, впевнені - військовий флот Україні необхідний.

"Багато інтересів держави, таких як корисні копалини, перебувають в межах її виключної економічної зони. І в України фактично нічого немає, щоб їх захищати. Росія цим користується й методом "повзучої анексії" потроху витісняє Україну", - говорить Андрій Риженко.

І без фізичної присутності в морі (тобто тільки силами авіації або берегової оборони) протистояти цьому неможливо, впевнений він.

"У будь-якому випадку потрібна присутність у виключній морській економічній зоні, інакше з 200 миль вона скоротиться до 12. Якщо у нас і там не стоятимуть кораблі, то і ця зона скоротиться. І така тенденція є", - додає замначштаба командування ВМСУ.

З ним погоджується одеський волонтер Олександр Сивак: "Якщо ми здамо Росії без флоту Азов, то наступним етапом буде Чорне море".

Головне ж питання ж в тому, на що саме вистачить ресурсів у України.

Наразі ж Київ продовжує дотримуватися лінії на створення "москітного флоту" - в 2019 році, за даними Українського мілітарного поратлу, очікується спуск на воду ще двох малих артилерійських катерів і ще двох десантних "Кентаврів".