Сьома ніч

Автор/джерело -  © Валерій КОЛОСЮК, «Аратта-Україна» 

Помаранчева революція... Два роки потому... Напружена ніч з 28 на 29 листопада 2004 року. Згадаймо, як це було.

Сьома ніч протистояння в Києві видалася напружена. Нічна варта від “Голосіїв-Інформ” .

24-00. Наш невеликий екіпаж вирушає на нічне чатування. Вулиці Голосіїва порожні. Лише поодинокі машини та патрульні автомобілі Державної служби охорони.

00-30. Печерськ. Червоноармійська - бульвар Лесі Українки: нічого напруженого не помітно – звичайне життя нічного міста. Біля приміщення ЦВК та центрального штабу Януковича – також, - ні нарядів міліції, ні прихильників обох кандидатів. Поруч їде “Мерседес” із голубими стрічками (це лише другий автомобіль, який ми зустріли за добу). Автомобілі з помаранчевою символікою вітають один одного клаксонами “Ю-щен-ко!”. Це – кожний другий–третій автомобіль на нічних вулицях.

01-00. Вулиця Інститутська. Рух транспорту не перекритий. Перший пікет – пікетувальниками та двома автобусами перекритий проїзд на вулицю Садову з боку Інститутської. Багатотисячні колони “помаранчевих” добре організовані – помітно охоронців з УКВ-радіостанціями, на кожний заклик до дій люди вимагають посвідчення на доказ до організаторів страйку.

Перехрестя вулиці Банкової та Інститутської – багатотисячний пікет. Поруч з нами – мікроавтобус з японськими журналістами, мінівен із номерами штату Онтаріо, що сигналить у такт із мітингуючими – “Ю-щен-ко!”. Серед пікетувальників – молодь та люди більш старшого віку. Люди вільно спілкуються українською та російською мовою. Хоча загальна обстановка відкрито не вказує на напруження, але воно відчувається. Вздовж тротуарів припарковані автомобілі, в основному, із київськими, львівськими, тернопільськими номерами. По колу – Інститутська-Хрещатик-Грушевського-Шовковична постійно курсують автомобілі з помаранчевою символікою.

Через опущені шибки легковиків, водії яких вже встигли викачати з Інтернету та записати на касети та диски хіти Помаранчевої революції, на повну гучність транслюють “Разом нас багато” гурту “Ґринджоли” - гімн революції.

Дівчата пов’язують стрічки на дзеркала тим автомобілям, що їх ще не мають.

Водій чорного “Мітсубіші-Паджеро” розкачує автомобіль у такт скандування пікетувальників. Позашляховик майже підстрибує, що викликає бурхливу реакцію.

Найпопулярніший жест, яким вітають один одного – V «вікторія», перемога. Люди постійно скандують “Ю-щен-ко!”, “Разом нас багато і нас не подолати!”, “Ющенко – герой, Янукович – геморой!”, “Банду – геть!”.

Під’їзд до Адміністрації Президента щільно блокований.

02-00. Майдан Незалежності – Хрещатик. Проїзд на Хрещатик блокований мікроавтобусами та приватними таксі. Людей на Майдані не дуже багато – іде прибирання. Охорона наметового містечка нікого не впускає на територію і нікого не випускає – посилено заходи безпеки. Але, в цілому, обстановка цілком нормальна. Хрещатик добре освітлений, людська маса циркулює в обидва боки. Помітно бригаду лікарів. Кияни розвантажують із салонів власних автомобілів їжу, термоси з гарячим чаєм, кавою.

Помітно невеликий гурт прихильників Януковича – їх супроводжує колона “помаранчевих”: все досить мирно. Поступово їх витіснили у бік Європейської площі.

02-45. На великому плазменному екрані, встановленому в автомобілі на Європейській площі – трансляція 5-го каналу. Микола Вересень передає інформацію, що нібито з боку Василькова в Київ вирушила колона з військовими. Ми вирушаємо на Одеську площу перевірити цю інформацію і заодно прослідкувати можливий маршрут руху військових та діяти за обставинами.

03-00. Вулиця Грушевського заповнена пікетувальниками. Будинок Кабінету міністрів щільно оточений. З протилежного боку – імпровізований гурт барабанщиків. Автомобілі вільно пропускають.

03-15. Одеська площа. Поруч з нашим автомобілем зупиняється “Опель” із помаранчевою символікою, - цікавляться про мету зупинки та чи необхідна нам допомога. Молоді хлопці налаштовані доброзичливо, але з відчувається певна напруженість. По вулиці постійно курсують подібні самоорганізовані патрулі – кияни добровільно виконують роль охоронців правопорядку. Ніякої колони ми не помітили – очевидно така інформація циркулює з метою постійного перебування у стані “боєготовності”. Повертаємося в центр міста.

Напруженість поступово спадає, тому вирішую захопити двох своїх синів-школярів: вони мають побачити на власні очі, як завойовується свобода.

04-00. Проїзд по вулиці Інститутській та Грушевського блокований прибиральною технікою комунальних служб міста. Робимо спробу проїхати через Петровську алею. Біля стадіону “Динамо” ім. Валерія Лобановського – такий самий блокпост. Лишаємо автомобіль і пішки вирушаємо за маршрутом Грушевського-Шовковична-Інститутська-Хрещатик. Людей усе більшає. Усі проїзди до Кабінету міністрів щільно блоковані рядами пікетувальників та автомобілями. По колу продовжують курсувати автомобілі, що своїми сигналами підбадьорюють пікетувальників.

В наметовому містечку на Майдані закінчилося прибирання. Охорона містечка розставлена по периметру. Чоловіки стоять на пінопластових дощечках (своєрідне ноу-хау Майдану).

05-00. Закінчуємо чергування – попереду робочий день, дітям - до школи, необхідні кілька годин на відпочинок. На бульварі Дружби народів нас зупиняє патруль ДАІ. Звичайна перевірка документів. Але прапорщик із радаром у руках поцікавився звідки ми їдемо і чи справді центр міста блоковано. Звичайна робота Державтоінспекції.

На київські дороги на боротьбу з ожеледицею виїхала спецтехніка комунальників – Київ продовжує жити своїм життям. Спокійним і впевненим у свою перемогу, - і це впевненість переможця.

Нічна варта скінчилася... Нас, киян, бере гордість за своє місто - Київ у ці дні став справжнім консолідуючим центром, підтверджуючи свою прадавню місії – бути духовним центром нації...

РАЗОМ НАС БАГАТО! НАС НЕ ПОДОЛАТИ!

2004 рік