Балканська нефропатія: всього кілька насінин у борошні...

Автор/джерело -  © «Німецька хвиля»  

Мешканці сільських місцевостей у Хорватії, Сербії, Румунії, Болгарії знають від дідів та прадідів: якщо одного дня ти прокинувся з опухлими ногами, то жити, швидше за все, залишилося недовго – рік, найбільше півтора.

Сьогодні завдяки апаратам „штучна нирка” смерть можна відстрочити, але виліковуванню рак сечових шляхів не піддається. Чому особлива форма нефропатії вражає саме населення Балканського півострова й, переважно, селян, медики донедавна не могли пояснити. Серед причин називали інтоксикацію важкими металами, що, можливо, містяться в ґрунті чи воді, хронічний брак у їжі важливих мікроелементів, генетичний чинник, тобто, спадковість тощо. Розв’язку, досить несподівану, знайшов доктор медицини Артур Ґроллман, науковець Університету штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук:

„Першу підказку ми дістали приблизно десять років тому. Тоді в Брюсселі лікарі теж не змогли врятувати групу жінок середнього віку, які потерпали від ниркової недостатності. Перебіг хвороби підозріло нагадував балканську нефропатію. Як з’ясувалося згодом, усі вони проходили курс схуднення в одному з брюссельських Інститутів краси. Поряд з іншими процедурами, жінки приймали пігулки для спалювання жиру. Начебто нічого небезпечного – екстракти китайських трав. Але серед них була одна, що має дуже близького родича в Європі - бур’ян aristolochia clematitis.”

Кирказон ломоносоподібний - багаторічна рослина заввишки від 30 сантиметрів до одного метра, з ясно-зеленим листям та жовтими квітами у формі глечика, що мають неприємний запах. Любить тепло, вапнисті ґрунти, часто росте поблизу виноградників, на луках, уздовж доріг, іноді в садках та на городах. Поширена в багатьох південних регіонах Європи, а також на Кавказі та в Криму. В аristolochia clematitis отруйним є все, і передусім – коріння та насіння. Попри це ще в Стародавньому Єгипті відварами з них лікували жіночі хвороби, посилювали пологову діяльність. Розтерте листя прикладали до гнійних ран, екзем, укусів гадюк. У народній медицині кирказон ломоносоподібний і досі застосовують при артритах та ревматизмі, при водянці, тромбофлебітах, виразках, сліпоті, епілепсіях. Однак через високу отруйність, завжди - в невеликих дозах. Навряд чи саме лікування спричиняє рак сечових органів на Балканах, гадав американський науковець Артур Ґроллман. І вирушив до Хорватії:

„Цього разу ішлося не про заможних жінок, що дбали про свою фігуру, а про звичайних селян, які засівають свої поля, збирають урожаї та їдять переважно не продукти із супермаркетів, а те, що вони самі виростили. І хліб традиційно печуть удома, а не купують у крамницях. Я відвідав чимало лікарень, де лежали смертельно хворі на нефропатію пацієнти. Як з’ясувалося, ніхто з них не вживав кирказонових настоянок або відварів, але справа в тому, що я побачив багато цього бур’яну на полях серед пшениці.”

Arystolochia clematitis L. - Кирказон ломоносоподібний

Клієнтки Інституту краси в Брюсселі старанно вживали пігулки з екстрактом небезпечної китайської рослини упродовж цілого року. Як і всі представники родини кирказонових, вона містила аристолохієву кислоту, що має сечогінну, але водночас і канцерогенну дію. Селяни в Хорватії та в інших балканських країнах ціле життя їли хліб, випечений з борошна, до якого потрапляло насіння аristolochia clematitis. „А коли в організмі накопичується певна кількість отрути, то розпочинаються мутації на клітинному рівні,” - пояснює Артур Ґроллман:

„Ця кислота „чіпляється” до молекул ДНК, а в них, як відомо, міститься генетична програма для утворення нових клітин. Із кожним діленням помилковий код передається далі, й колись „неправильних” клітин стає так багато, що розвивається злоякісна пухлина. У лабораторних дослідах ми чітко простежили цей ланцюжок і виявили типову для балканського раку мутацію – своєрідний генетичний відбиток пальців кирказона ломоносоподібного.”

За оцінками фахівців, смертельна хвороба загрожує сьогодні понад 100 тисячам мешканців Балканського півострова. Науковці Університету штату Нью-Йорк закликають повсюдно якомога швидше знищити бур’ян-убивцю. „Але, на жаль, - каже доктор медицини Артур Ґроллман, - фермерам бракує коштів на гербіциди, уряди не квапляться з масштабними акціями, а час іде”:

„Коли минулого року ми знову побували в Хорватії, то не було помітно жодних змін. На полях так само жовтіли квіти аristolochia clematitis. Я організував у Загребі представницьку конференцію, й намагався пояснити чиновникам системи охорони здоров’я, що навіть якщо тепер остаточно викоренити бур’ян, селяни гинутимуть від раку ще впродовж десятиліть. Але ми повинні запобігти подальшим жертвам. Останнім часом у світовій науковій пресі з’явилася низка публікацій на цю тему. Може хоча б вони врешті-решт спонукають уряди до дій.”

За матеріалами німецьких ЗМІ