Актуально
112835 переглядів
 |
Вічносвіжа Дана! Вода і Діва –
Жінка Сонця-Вогню!
Оживи своєю всетворчою силою
Все видиме і невидиме,
Все добре, духовне, світле!
З Книги Велеса
Але давні знання стають доступніші й тепер все більше українців взнають, що насправді тисячі й тисячі років тому Великоднем називали зовсім інше свято, назва якого, як і багато інших українських назв була запозичена християнськими місіонерами. Що ж то за Великдень відзначали наші предки?
Відповідь на це питання допомогла дати засновниця і ректор Української Духовної Академії Рідновірів, кандидат філософських наук, професор Київського національного університету культури і мистецтв Галина Сергіївна Лозко:
– Релігійне свято — це не просто будь-який довільно встановлений день, як приміром, День Миру, чи День Знань. Наші Предки пов’язували свої свята з рухом Небесних Світил, які є втіленням Богів. Чотири найголовніших свята року — Кола Сварожого збігалися з сонячними фазами: зимовим та літнім сонцестоянням, весняним та осіннім рівноденням.
Україна — велика держава, вона має свої географічні та астрономічні параметри. Тому в Києві, наприклад, рівнодення настає раніше, ніж це прийнято за Всесвітнім часом. Рівнодення означає, що довгота дня, який почав зростати від свята Різдва, збільшуючись щодня на кілька хвилин, нарешті зрівнялася з довготою ночі (по 12 годин). Наступний день становить уже 12 годин 1 хвилину, а ніч зменшується — 11 годин 59 хвилин. В народі про це кажуть, що “День поборов Ніч”. У першу ж неділю після цієї перемоги в давні часи і святкували Великдень. Тоді це свято не було пов’язане з повною фазою Місяця, як це стало після впроваждження християнства. Вірогідно, християнське святкування паски після повні було прийняте за єврейським зразком і традицією юдейського пейсаха. Воно не має нічого спільного з нашою традицією.
– А як стосовно інших атрибутів християнського Великодня?
– На Великдень, як одвічний народ-хлібороб, українці випікають ритуальні хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі. Цей священний хліб має бути якомога вищим — це символ родючості, плідної сили. Великодні писанки та крашанки виконують магію воскресіння душ наших Пращурів. Саме з таким розумінням цих святощів довго боролися християнські попи, але так і не змігши їх викорінити, змушені були дозволити їх, включивши до своїх церковних ритуалів та надавши їм зовсім іншого ідеологічного значення - “воскресіння Ісуса Христоса”.
Рано чи пізно древні знання дійдуть кожного, потрібен лиш час, але це станеться неминуче й обов’язково мирним, природнім шляхом. Єдине, в чому хочеться застерегти – Великодні писанки і крашанки як символ сотворення Всесвіту, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі нашого народу і Рідної Предківської Віри і відноситися до них потрібно обережно, з повагою та розумінням їх смислу. Тому неприпустимо, наприклад, розписувати і дарувати видуте, порожнє яйце — це символ безпліддя...
– По Воскресінню Ісуса закінчується Великий піст і можна вживати м’ясо, рибу, яйця, алкоголь... А чим починається український Великдень?
– У давнину святкування Великодня було всенічною службою, як і всі сонячні свята. Люди чекали появи сонця, щоб відчути чарівність його “гри” , бо не даремно кажуть, “На Великдень Сонце грає”. Волхви восхваляли світило, в якому бачили Лик Дажбожий. Великдень святкували як весілля Неба і Землі, Дива і Лади. Про це знаходимо і в Книзі Велеса:
Се повінчаємо Небо Сварога і Землю.
І справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог, а навпроти Нього - Жона Його.
І се свято мали робити, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні.
І тако бажали їм здоровими і щасливими бути
І мати дітей багато, і собою хвалитися,
І дивитися до Вод, щоб були велеплодні.
Всі ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому вживати їх слід саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог — тільки тоді Небесна Брама відкрита для душі українців-русичів. Пам’ятаймо, що яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків, тобто всіх нас, українців-русичів.
Небесним вогнем освячується вода, якою Волхви кроплять священне причастя, великодні короваї, крашанки, писанки.
Олександр КОЧУБЕЙ “Робітнича газета”
До теми:
