Актуально
21626 переглядів
 |
Пам’ятаю, невдовзі після здобуття Україною незалежності одним із найпопулярніших способів суботньо-недільного проведення часу киян і гостей столиці були походи на багатолюдний ринок, що розташувався навколо чаші Республіканського стадіону. Саме на таких великих і не дуже барахолках жителям великих і не дуже міст доводилося звикати до нових реалій ринкових відносин, які щойно почали формуватися.
У ті часи «братухи»-рекетири нерідко практикували на Республіканському веселенький «фокус». Несподівано кинутим під ноги вибуховим пакетом, гучними криками, ефектною бійкою або ще якимось нехитрим способом вони провокували переляк і наступну паніку в юрбі. Користуючись безладом, спритники крали з прилавків речі, що їм сподобалися, а заодно — і кілька гаманців із кишень шокованих громадян...
За півтора десятка років, що минули відтоді, ринкові відносини в нашій країні розвилися хоч і не повноцінно, але дуже серйозно. Барахолки дедалі активніше витісняються з нашого життя мега- і гіпермаркетами, на зміну бартеру прийшли платіжні карти, і навіть рекетири еволюціонували, перекваліфікувавшись на рейдерів та опанувавши набагато витонченіші методи відбирання чужої власності. Та паніка як була за всіх часів, так і залишилася одним із найгірших помічників у справі захисту своїх кревних.
Хроніка і факти
Отже, із понеділка, 13 жовтня, Національний банк України в екстреному порядку запровадив тимчасові адміністративні заходи, спрямовані на стабілізацію фінансової системи. Перелік цих заходів було затверджено постановою №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», прийнятою НБУ в суботу, 11 жовтня, після додаткових консультацій із представниками найбільших банків і наради, що відбулася напередодні в глави держави.
Постанова містить, зокрема, заборону на дострокове вилучення депозитів, а також заборону на відхилення між курсом купівлі та продажу готівкової іноземної валюти більш як на 5%. Цим же рішенням НБУ зобов’язав банки обмежити активні операції обсягами, досягнутими кожним із них на 13 жовтня.
Одночасно банківський регулятор підтвердив свій намір і надалі підтримувати ліквідність банківського сектора шляхом рефінансування. «Звернення банків за кредитами рефінансування ми обов’язково задовольнятимемо... Можливості в нас є», — заявив голова НБУ Володимир Стельмах на спеціальному брифінгу в понеділок. Брифінгу передувало позачергове засідання Ради національної безпеки та оборони, одним із ключових пунктів якого було питання про «посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізацію негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України».
Екстрені кроки, до яких довелося вдатися Нацбанку, багато в чому повторюють антикризові заходи, запроваджені ним наприкінці листопада 2004 року (постанова №576 від 30.11.2004 р.). Нагадаємо, що політичні катаклізми в період помаранчевої революції та необережні заяви політиків спровокували миттєве зростання недовіри до банківської системи, фактично поставивши її перед загрозою розвалу. Відплив вкладів населення набув тоді лавиноподібного характеру. «За останню декаду місяця (листопада) тільки з платіжних карток населення зняло 4,8 млрд. грн., або 5,6% грошей, які були в банках. Зі строкових депозитів за два останні дні листопада відплив становив 1,35 млрд. грн. (3,8% від загальної суми строкових депозитів фізичних осіб)», — згадує Арсеній Яценюк, який керував тоді Нацбанком, у книжці «Банківська таємниця часів помаранчевої революції».
Чотири роки тому спільними зусиллями банкірів та їхнього регулятора повномасштабній банківській кризі і краху фінансової системи вдалося запобігти досить швидко (лише за два тижні) і безболісно. Інакше ми жили б нині в зовсім іншій країні...
Заліки
Нинішня ситуація і простіша, і складніша. Простіша — тому що за плечима вітчизняних банкірів уже є успішний досвід подолання кризових явищ. Та й сам банківський сектор за минулі чотири роки значно зріс і зміцнів. З кінця 2004-го він зумів більш як уп’ятеро наростити чисті активи (з 134 до
757 млрд.), власний капітал (із 18 млрд. до 94 млрд. грн.), обсяги кредитних вкладень (із 97 до 616 млрд.).
У результаті українська банківська система, яка ще кілька років тому була вимушена миритися зі зневажливими порівняннями з розмірами лише одного не найбільшого банку з сусідньої Польщі, упевнено закріпилася в п’ятірці лідерів у всій Центральній та Східній Європі.
При цьому в банків значно поліпшилися не тільки валові, а й якісні показники. Приміром, частка проблемних (прострочених і сумнівних) кредитів у загальному обсязі виданих позичок знизилася рівно вдвічі (із 3,2 до 1,6%).
Завдяки істотному підвищенню рентабельності банківського капіталу (із 8,4 до 11,4%) і активів (із 1,1 до 1,4%) значно поліпшилися фінансові результати. Якщо за дев’ять місяців 2004 року прибуток банківської системи становив 1,1 млрд. грн., то аналогічний показник нинішнього року вищий більш як усемеро — 8 млрд. грн.
Прагнення до публічності та прозорості зробило банківські установи одними з найбільш добросовісних платників податків, визнають у Державній податковій адміністрації, яка ще кілька років тому висувала банкірам серйозні претензії з цього приводу. За підрахунками ДПАУ, якщо в середньому по Україні податкова віддача (відношення сплаченого податку на прибуток до валових доходів) суб’єктів господарювання становить 1,5%, то в банків — близько 6%.
Відповідно до даних податківців станом на 1 вересня 2008 року, банківська система перерахувала до бюджетів усіх рівнів 3,9 млрд. грн., у тому числі відрахування з податку на прибуток становили 2,3 млрд. Це — у 1,8 разу більше, ніж за аналогічний минулорічний період.
Ми навмисно акцентуємо увагу на всіх цих позитивних моментах, щоб на тлі загального негативу, створеного багато в чому штучно, нагадати, що насправді вітчизняна банківська система — це один із секторів вітчизняної економіки, який розвивається найбільш динамічно. І саме із зусиллями банкірів-професіоналів, а не політиків-популістів пов’язані основні шанси на максимально безболісний вихід із сьогоднішньої ситуації.
Підрахунки
Складнощі нинішньої ситуації полягають у тому, що, крім політичної кризи (із цією постійною бідою фінансисти і підприємці вже навчилися співіснувати), вона поєднується з грандіозною світовою фінансовою кризою. Наслідки якої для вітчизняної економіки не тільки вилилися в непомірне подорожчання зовнішніх позик, а й уже призвели до значного спаду у вітчизняній промисловості.
Через запроваджену НБУ заборону на нарощування кредитних портфелів банків цей спад може збільшитися. Тому цей захід — один із найбільш непопулярних у банкірському середовищі.
Як повідомив під час прес-конференції 15 жовтня голова Ради НБУ Петро Порошенко, банки зможуть продовжити кредитування українських підприємств-експортерів у достатніх обсягах. Для цього Нацбанк найближчим часом підготує відповідні роз’яснення до постанови №319. «Роз’ясненнями будуть зняті будь-які обмеження на кредитування суб’єктів економіки, що працюють у реальному секторі, експортоорієнтовані і повинні на сьогоднішній день забезпечити відповідні робочі місця», — сказав Порошенко. Водночас він наголосив, що обмеження споживчого кредитування (у тому числі в іноземній валюті) буде збережено.
На думку аналітиків Foyil Securities, українська банківська система істотно уповільнила б зростання у жовтні—грудні, незалежно від того, прийняв НБУ 319-ту постанову чи ні. «Ми вважаємо, що банки будуть вкрай обережні в здійсненні міжбанківського і комерційного кредитування, намагаючись зберегти ліквідність у період світової кризи», — стверджує директор аналітичного департаменту Foyil Securities Агшин Мірзазаде.
Водночас він зазначає, що «коефіцієнт платоспроможності української банківської системи з лихвою відповідає усім установленим нормам і вимогам». Тому українська банківська система, на думку експертів Foyil Securities, далека від серйозних потрясінь, а НБУ має достатньо резервів для запобігання кризі і стабілізації цього сектору.
Зокрема, аналітики компанії наголошують, що середній коефіцієнт достатності капіталу по системі становить 14% (проти необхідних 10%), тоді як показник ліквідності перевищує норму майже вдвічі.
Справді, відповідно до останніх офіційних даних НБУ, показник миттєвої ліквідності загалом по банківській системі становить 55,1% (за нормативу Н3 — 20%), поточної ліквідності — 79,3% (за нормативу Н4 — 40%), короткострокової ліквідності — 37,8% (за нормативу Н5 — 20%). Адекватність основного капіталу — 9,99% (за нормативу Н2 — 4%).
Однією з можливих проблем для підтримки платоспроможності вітчизняних фінустанов окремі спостерігачі називають більш як 1,2 млрд. дол. зовнішніх боргів, які до кінця року українським банкам потрібно повернути. Член Ради НБУ Василь Горбаль переконаний, що така загальна сума погашень не становить серйозної небезпеки ні для банківської системи, яку Нацбанк готовий підтримати рефінансуванням, ні для економіки країни. Він вважає, що «основною проблемою зараз може бути тільки ажіотаж, паніка, психологічний чинник». «Його необхідно знімати», — підкреслює фінансист.
Дійсно, після виникнення проблем із ліквідністю в Промінвестбанку «заграли новими фарбами» і стали об’єктом пильної уваги багато обставин, які в інших умовах виглядали б цілком буденно.
Приміром, бурю емоцій на ринку та у ЗМІ викликало звернення за рефінансуванням до НБУ 25 вітчизняних фінустанов. В останні роки цей інструмент залучення ресурсів використовувався банками вкрай рідко, хоча ще кілька років тому його практикували досить активно. Що навіть викликало дорікання керівництва НБУ. Керівництво Нацбанку заявляло про бажання більш активно використовувати рефінансування як емісійний канал, замість пасивного викупу валюти від зовнішніх позик на міжбанківському ринку. Це дало б змогу підвищити гнучкість кредитно-грошової політики, зробивши ставку рефінансування більш ефективним інструментом у регулюванні грошової пропозиції.
Проте банки вважали за краще залучати фінансування на зовнішніх ринках з кількох причин: воно обходилося дешевше, не потребувало заставного забезпечення, а виконання супутніх процедур допомагало поліпшувати імідж установи.
Втім, за останній рік ситуація знову кардинально змінилася. «В умовах кризи на світових ринках, із їх нинішньою надзвичайно обмеженою ліквідністю і божевільними цінами, нам стало значно вигідніше залучати гривневі ресурси за ставками НБУ, — розповідає президент «Надра Банку» Ігор Гіленко. — Ми передбачали цю ситуацію досить давно і ще за кілька тижнів до одержання рефінансування Національного банку почали проводити з регулятором консультації з цього приводу. Тому сказати, що раптом виникла якась особлива необхідність, мені достатньо важко».
«Рефінансування НБУ не є допомогою, — продовжує банкір, — це цілком нормальна банківська практика, котрій чомусь раптом стали приділяти якусь нездорову увагу. Ті кілька мільярдів, які були видані банківській системі, не занадто значні навіть за мірками України, не кажучи вже про ті величезні масштаби, про які йдеться в інших країнах».
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
