Актуально
35621 перегляд
 |
Довгострокові угоди в редакції “Газпрому” виглядають як знущання над українською стороною або ж свідчать про повну професійну недолугість наших переговірників. Наступного року «Нафтогаз» купуватиме паливо виключно за передплатою за найвищою ціною в регіоні – 250 доларів, платитиме драконівські штрафи, а у разі суперечностей судитиметься з “Газпромом” у… Москві. Натомість монополія пропонує на два роки заморозити транзитну ставку і розширити власний вплив на внутрішній ринок України.
Сьогодні, під акомпанемент російських погроз з 1 січня перекрити газовий вентиль і обіцянок знайти прийнятний для України варіант погашення боргу, в Москві відбувається черговий раунд переговорів між Газпромом та «Нафтогазом». Попри чисельні обіцянки Тимошенко, що переговори щодо газу триватимуть у відкритому режимі і українська громадськість знатиме, як високі сторони приймають ті чи інші рішення, насправді все покрите «мраком неизвестности». Не будемо згадувати «залізні обіцянки», що газові контракти з росіянами будуть підписані не пізніше листопада. Пригадаємо, що у четвер – Новий рік і хотілося б вже знати, чи вимикатиме знову Газпром газ для України чи ні, до чого готуватися тепловикам, промисловцям, простим громадянам.
УНІАН отримав змогу ознайомитись з проектами договірної бази, яку нині пропонує російська сторона і на яку, що важливіше, за даними наших джерел, МОЖЕ ПОГОДИТИСЯ «НАФТОГАЗ». Йдеться про дві базові угоди – на купівлю природного газу та на його транзит через вітчизняну ГТС. Обидві угоди довгострокові – до 2019 року і дійсно передбачають перехід на прямі стосунки між «Нафтогазом» та «Газпромом». Утім диявол як завжди криється в деталях – більшість пунктів нової угоди практично не можливо виконати. Більш того підписання такого документу українською стороною фактично означатиме неминуче банкрутство «Нафтогазу» вже наступного року, і перехід значної частини українського ринку під контроль «Газпрому».
Ціна та обсяги
«Газпром» наполягає на тому, аби в 2009 році Україна платила за газ 250 доларів (при цьому свідомо занижує його калорійність отримуючи додатковий зиск), а в подальшому переходила на формулу ціноутворення. Якщо ще влітку така ціна була досить прийнятною, то нині за умов падіння цін на нафту на світових ринках, а отже і на природний газ у Європі, виглядає захмарною. Якщо «Нафтогаз» пристане на такі умови, то отримає либонь не найдорожчий газ у регіоні. Наприклад, та ж Білорусія протягом 2009 року споживатиме газ за ціною дешевшою, ніж у 2008-му (118 дол. за 1000 куб м). Про це вже заявив Президент Олександр Лукашенко. Падіння ціни для Білорусії підтвердили і у «Газпромі», зазначивши, що ціна знижуватиметься і для інших сусідів – Прибалтики і Молдови. Україна в цьому списку відсутня. Нарешті, за розрахунками аналітиків, в найзахіднішій точці Європи ціна газу може впасти нижче 240 доларів.
Не легше Україні буде і в наступні роки, коли ціна буде залежати від так званої формули. Опитані УНІАНом фахівці сходяться в одному – в редакції російської монополії пропонована формула виглядає явно завищеною. Наприклад враховує більшу складову мазуту (M), який традиційно дешевшає повільніше ніж газойль (G). До того ж «Газпром» пропонує довший часовий лаг для визначення ціни. Зрозуміти формульну політику Москви не важко – нинішнє падіння цін на світових ринках до України дійде з запізненням… в один рік.
Штрафи та умови постачання
Втім захмарна ціна – далеко не єдина «приємність» нових газових угод. «Нафтогазу» пропонується перейти на стовідсоткову передплату, а у випадку прострочення платежів, платити «драконівську» пеню 0,5 % за день або близько 180 (!) % річних. До такого не додумалося навіть сумнозвісне РОСУКРЕНЕРГО, яке поставило «Нафтогазу» 110% і за кілька місяців заробило на голому місці 350 мільйонів штрафних санкцій! До речі аналогічна ситуація і з так званим «несанкціонованим» відбором газу. Якщо українська сторона перебиратиме встановлені для неї обсяги, то в опалювальний сезон доведеться сплачувати за газ ВТРИЧІ дорожче його вартості, а з квітня по вересень – «всього» в півтора рази.
Зрозуміло, що такі умови для України є вкрай неприйнятними. В нинішньому становищі «Нафтогаз» не буде здатен акумулювати необхідні кошти. Натомість Москва кожного разу зможе діставати з-під сукна прострочені штрафи, пені і «малюватиме» Києву нові мільярди доларів боргів. До речі найцікавішим виглядає пункт «Про порядок вирішення спорів» - суперечки вирішуватиме Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті РФ. Коментарі зайві…
«Тепла ванна» для «Газпрому»
Тепер подивимось, що пропонується Україні. Нафтогаз вирішує проблеми нинішніх боргів за рахунок авансового платежу транзитом газу. Як і очікувалося натомість українська сторона «заморожує» транзитну ставку на два роки – 2009-2010-й. Цікаво, що якщо в договорі купівлі продажу чітко обговорюється перехід на формулу, то в «транзитному» документі немає ніяких чітких пояснень – якою буде ставка після 2010-го. Окрім цього «Нафтогаз» повинен передати російській монополії в заставу немало-небагато 19,5 мільярдів кубічних метрів власного газу.
На додачу до всього «Газпром» залишає за собою більш комфорті умови розрахунків і досить умовні штрафні санкції – 0,03% на день або близько 11% річних (порівняйте з «нафтогазівськими» 180%!!!!).
Серед інших приємних моментів для російської монополії – необхідність погашення «Нафтогазом» всіх штрафних санкцій перед фірташевським РОСУКРЕНЕРГО до 15 січня, гарантії цій швейцарській конторі зберігання газу в українських ПГС та транзиту до Європи і суттєве збільшення долі «дочки» «Газпрому» на українському ринку. Якщо раніше створена цього року компанія «Газпромзбут Україна» мала право продавати 7,5 мільярдів кубометрів, то тепер її доля складатиме 11,5 млрд. куб. В умовах скорочення обсягів споживання газу промисловістю це означатиме, що «Газпром» забере під себе найбільш ліквідну частину споживачів.
Що далі?
Більшість опитаних УНІАНом фахівців сходиться в одному – якщо Україна погодиться хоча б на половину вимог Москви, наступного року державну нафтогазову компанію можна буде просто закривати – в умовах відсутності валютної виручки за транзит, зменшення долі на ринку промисловості, «драконівських» штрафних санкцій, необхідності повернення мільярду доларів західним кредиторам «Нафтогаз» стане легкою здобиччю. В Москві про це говорять відверто. І відверто сподіваються, що їм вдасться опинитися в перших рядах на «дерибан» українських активів.
Ще навесні прем’єр Тимошенко з пафосом заявляла, що зусиллями її команди НАК відведений від фінансової прірви, а в жовтні раділа, як прекрасно в неї виходить домовлятися з Путіним про умови газового імпорту. Сьогодні ми бачимо, що насправді Тимошенко і її «газові професіонали» за рік довели найбільшу державну компанію країни до банкрутства, практично здали український внутрішній ринок Газпрому. Що лишилося ще? Мабуть, в 2009 році включити НАК «Нафтогаз» з його трубами, підземками та родовищами до списку підприємств, що підлягають приватизації, щоправда – з одним учасником.
Від “Аратти”: як ми бачимо, наскрізь брехливі пропагандистські сурми росіян спрямовані на аудиторію, яка не надто звикла думати, чи наважитися мати власну думку щодо цієї чи будь-якої суспільної проблеми. Проте, незалежно від цього, "братерська" ціна на газ прямо б'є по кишені кожного із нас. І виключно із отих щирих родинних почуттів, нам, українцям, пропонують найвищі ціни у Європі. І як це називається? Це називається: реальна ціна усім заявам і запевненням у дружбі й стратегічному партнерстві.
Власне, все, що відбувається нині - лише один епізод із "тихої" війни, яка триває без перерви вісімнадцятий рік. І в ній - Україна та її народ - сам на сам із агресором. Дуже прикро, що все це відбувається за мовчазною згодою усього світу. Зокрема, США і НАТО, які давали юридичні гарантії державного суверенітету та недоторканості України в обмін на ядерне роззброєння і намір мати нейтральний статус.
Втім, все це аж ніяк не знімає відповідальності із державного керівництва України, яке, очевидно аж ніяк не може вистрибнути за світоглядну межу хуторянського мислення. А може - просто не бажає цього, віддаючи перевагу виключно покращенню особистого добробуту.
Бо, якби було інакше, то, очевидно, Президент і прем'єр, разом із парламентською більшістю були б однією командою. Командою, яка є мозковим центром нації у протидії агресорові. І що, у цьому зв'язку ми можемо собі сказати, озирнувшись на день учорашній чи минулі 17 років?...
Ви скажете, що, мовляв, ми перебільшуємо. Проте, у вас є можливість зробити власні висновки, ознайомившись із проектами документів, які пропонуються для підписання українським урядовцям...
До теми:
