- в селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільскому церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!!!) очолив петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України...
Три варіанти розвитку «добросусідства» з РФ: грузинський, білоруський, чеченський.
Україну чекають потрясіння: її будуть позбавляти незалежності. Так чи інакше, це буде війна. Кровопролитна або безкровна? Про можливі варіанти розвитку вже найближчим часом.
Парламентські вибори в Росії показали, з ким українцям доведеться мати справу. З людьми, які легко переступають через закони навіть власної країни. 147-відсоткова явка виборців в Ростові-на-Дону. Російський Сибір, який не хоче голосувати за кремлівську «партію шахраїв і злодіїв». На тлі Сибіру - Чечня та інший російський Кавказ з майже 100-відсоткової підтримкою «Єдіної Росії». Кавказ, де кожен день федерали «мочать» «терористів» і «лідерів бандпідпілля», але «бандпідпілля» від цього менше не стає - така сила ненависті до федералів та їх союзників на місцях.
Отже, при владі в сусідній країні - «Єдіная Росія». Наступний крок - легітимізація третього президентського терміну Володимира Путіна в березні 2012 року. Після цього Україна чекають серйозні випробування.
Чому не раніше? Тому що В. Путіну потрібен «чистий» прихід до влади, без внутрішніх, російських, і міжнародних скандалів. Тому до березня Україна хоч і буде піддаватися політичному та економічному пресингу з боку Росії, але всі ці дії будуть більш-менш відповідати рамкам пристойності - нехай і в російському їх розумінні.
З березня 2012 ситуація в Україні різко загостриться. Так як всі сили російського керівництва будуть спрямовані на досягнення головної мети - повернення України в лоно Росії як «історичного правонаступника» СРСР, а до нього - Російської імперії. України, без якої імперський проект не спроможний ні економічно, ні політично, ні соціально.
Як показало останнє десятиліття, можливі три варіанти розвитку «добросусідства» з РФ: грузинський, білоруський, чеченський.
МВС Грузії
Грузинський - найпривабливіший для тих громадян України, хто не хоче повертатися назад, в СРСР, в державу безправ'я, голодоморів, безкарного вбивства мільйонів, таборів і непокарання вбивць цих самих мільйонів. (Або в нинішню Росію, що стає відвертим ізгоєм в очах світової спільноти). І найбільш ненависний для тих, кому Ленін замінює батька, компартія - маму, а «духовний наставник» - майор зі спецслужб, якому носиш регулярно доноси.
Цей сценарій передбачає концентрацію всіх зусиль держави України на європейському векторі розвитку. Впровадження в Україні європейського законодавства, європейських стандартів життя людей, уніфікації економічних, політичних і соціальних перетворень в країні з європейськими стандартами.
Можна туго затягнути пояси, але в найкоротші терміни реформувати правоохоронні органи, підтримати армію як інструмент гарантування незалежності, дати бій корупції, провести люстрацію чиновників, облаштувати надійний кордон з малодружнім «СНД», посилити роль національних спецслужб, реформувати систему національної освіти і т.д .
Так, буде виття і стогони тих, кому Союз Радянський - «рідний дім», в Росії тулєєви і зюганови заблажать про уявні порушення прав росіян, на активізацію «п'ятої колони» в Україні - колесніченок, коновалюків і сімоненок - підкинуть інструкцій і грошей, будуть намагатися «тиснути» ціною на нафту і газ, учиняти диверсії і навіть вбивати українських громадян - політиків і бізнесменів, що стоять на шляху «патріотів Великої Росії».
Але з усім цим набором брудних методів ФСБ-шної Росії і сьогодні принаймі живе незалежна Україна. Але вже впоралася маленька Грузія. Яка сьогодні живе гідно і динамічно розвивається. І хіба не в силах впоратися 47-мільйонній Україні? Питання тільки в тому, чи є бажання і моральні сили організувати цивілізоване життя в своїй країні у нинішньої владної верхівки? Президент Янукович грає у мовчанку, злодійкувата свита чекає, що скаже «господар»...
Криза в Білорусі
Білоруський варіант - найбажаніший для путінської Росії. «Дружні обійми», слова про «дружбу слов'янських народів» паралельно з економічним придушенням, спецоперації спецслужб (вбивство оператора Завадського, зникнення лідерів білоруської опозиції), скупка «за борги» всієї промисловості - і ось вже Росія «приросла» 9,5 мільйонами чоловік, 207,5 тис. квадратними кілометрами і $131 мільярдами ВВП. Плюс стратегічний прямий вихід до кордонів Польщі і Прибалтики.
«Білоруський варіант» - безкровний і навіть безконфліктний, подається Заходу як «усвідомлений вибір білоруського народу». ЄЕП, ЄвроАзЕС, до того ж нікуди не поділася Союзна держава (ще - «Союз Росії і Білорусії») - загалом, як назвати - політологи вигадають. Але факт залишається фактом: білорусів повернули в «ярмо».
В Україні, по суті, Росією використані ті ж самі методи і прийоми підпорядкування. Але результату поки немає. Багато через те, що жителі Україні добре пам'ятають і сталінську колективізацію, і репресії, і тотальне знищення Україну у Другій світовій, яка далеко не для всіх в Україні - Велика Вітчизняна. Керівництво Росії називає РФ наступницею СРСР? Краща антиреклама союзу Росії та Україні - варто тільки подивитися на самовдоволену жирну пиху лідера українських комуністів Петра Симоненка, брехуна і хабарника, кращого друга Росії.
Незважаючи на низьку ефективність, «білоруський сценарій» буде розігруватися Росією і далі. Багато в чому тому, що Україна - не Чечня. І це добре розуміють навіть ризикові хлопці в Кремлі, які знають, як «облаштувати Росію» за рахунок найближчих сусідів.
Грозний. Чечня
Чеченський сценарій. Не приведи, Господи!.. Його не бажають ні «патріоти Великої Росії», ні «патріоті незалежної». Це не буде війна - це буде бійня.
Сценарій збройного протистояння прихильників незалежної України і цінителів примусової «дружби народів», на жаль - реальність. Число тих, хто не бачить себе в «сім'ї братніх народів» ні з Росією, ні з Казахстаном, в Україну обчислюється не одним десятком мільйонів. Ці мільйони вижили - всупереч усьому - в 70-річній історії комуністичного терору. Який, як і СРСР, і його правонаступницю Росію, ці мільйони ототожнюють виключно вороже.
Для них Росія - жорстока держава, що завжди ставилася до своїх громадян, як до «витратного матеріалу», життя людини не ставило ні в копійку, де плювали на традиції і спосіб життя сусідів. Держава, яка і сьогодні за будь-якого приводу демонструє «великодержавне» хамство і чванство. Яка не засудила і не покарала катів, винних у смерті мільйонів. Катів, які сиділи в Кремлі.
Тому, щоразу витираючи ноги об Україну, шантажуючи і провокуючи 47-мільйонне держава, керівництво Росії дуже ризикує. А якщо дійде до «чеченського сценарію» в Україні і проллється перша кров, може не встояти і Росія. Продовжувати краще не будемо?..
Так, в Україні велике число тих, хто хоче «возз'єднання» з Москвою. І багато хто з цих багатьох - щирі у своїх почуттях. Але набагато більше тих, хто хоче бачити Росію просто сусідом. Успішним, заможним, без воєн і хвороб. Але сусідом.
Але якщо цей сусід вирішить вселитися в чужий будинок тільки тому, що уявив себе «старшим братом», його не гріх поставити не місце. («Не перевищуючи меж необхідної самооборони».)
Який з трьох перерахованих сценаріїв чекає Україну? Той, який ви виберете для себе самі. І Росія тут буде безсила.
Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що ітернаціональними ідеалами хотіли би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духове відчуження від рідної нації...” Іван Франко
Актуально
28828 переглядів
Публiкацiї за темою «Державність»:
