|
Путінський окупант в міжнародному аеропорту «Сімферополь» 28.02.14 р. |
Я не вірю, що Росії вдасться приєднати Крим. Путінська влада остаточно втратила зв’язок з реальністю.1. Сьогодні не 91-й рік.
2. Пряме військове втручання в центрі Європи, у справи 50-ти мільйонної країни, цілісність якої гарантована не тільки звичайним міжнародним правом, але й особливим договором з США й Англією, - такого ніхто не допустить.
3. Окрім усього іншого, не допустять тому, що якщо допустити, - полетить вся система міжнародних договорів, і почнеться ланцюгова реакція силового переділу кордонів.
4. Туреччина має особливі інтереси в Криму і не втрутитися вона не зможе. Через кілька годин після початку відкритої фази конфлікту Туреччина вже назвала кримських татар своїми співвітчизниками.
5. Досвід останніх десятиліть, починаючи з вторгнення СРСР в Афганістан, Фолклендських островів, окупації Іраком Кувейту і громадянської війни в Югославії показує, що в подібних випадках спочатку Захід діє нерішуче, довго розгойдується, - але вже потім б’є на повну силу.
6. Світ досі не усвідомив, що відбулося на Майдані, - бійня в центрі Європи з сотнями розстріляних, виконана Януковичем при прямому втручанні Росії, - це безпрецедентна річ. Коли те, що сталося, дійде до свідомості громадської думки і політиків, - вплив цього буде відчуватися десятиліттями. Рахунок же особисто Путіну і взагалі Росії буде пред’явлений набагато раніше, що теж зробить вплив на реакцію на дії Росії в Криму.
7. Кремль ставить на найневдаліші фігури та сили. Не знайти нікого в багатомільйонній країні, на кого можна зробити ставку, окрім як на туалетного злодія з явними психіатричними девіаціями, - це треба вміти. Ті сили, на які ставить Кремль в Криму, - за останні двадцять років довели свою повну імпотентність. Крім сумовитих скарг "Путін, врятуй нас!", ними нічого не було організовано, ні масових рухів, ні акцій, - нічого. Опора на такий контингент не сприяє успіху операції.
8. І події в Києві, і події в Криму, організовані фантастично непрофесійно. Вуха РФ стирчать з самого початку, безліч наявних оперативних можливостей розвитку операцій не використовуються, майже завжди обирається найгірший спосіб дій, з самого початку час безнадійно втрачено, все проробляється найбільш потворним чином. Такий заколот не може скінчитися удачею.
9. Тому саме час подумати, що станеться після закінчення авантюри, - і підготуватися до цього заздалегідь.
10. Москва не змогла організувати справу так, щоб роль Чорноморського флоту залишилася непомітною. Ще до початку операції стало очевидно, що порушено договір про перебування сил Росії в Криму, і що ЧФ використовується для грубого втручання у справи суверенної України. Тому, навіть якщо Кремль зараз знайде в собі крихту розсудливості і згорне операцію, - наслідки будуть неминучі. Чорноморський Флот буде вигнаний з української території, що серйозно змінить ситуацію в Чорноморсько-Каспійському регіоні, в Середземномор’ї і на Близькому Сході.
11. Якщо зараз Москва знайде в собі сили зупинитися, виведе війська з української території, то наслідки обмежаться відходом Чорноморського Флоту з України. Але те, що Кремль зупинить авантюру, - малоймовірно.
12. У разі, якщо справа дійде до відкритого протистояння, спроб відторгнення Криму, наслідки будуть наступними:
 |
Авраам Шмулевич - професор, політолог, президент «Інституту Східного Партнерства» |
13. Слід очікувати швидкого входження або асоціації України з ЄС і НАТО, аж до появи військ альянсу в Україні. Через кілька годин після початку відкритої фази конфлікту ЄС вперше висловився за надання Україні перспективи членства.
14. Країни Балтії, Білорусія, країни Південного Кавказу і Середньої Азії віддаляються від РФ.
15. Санкції і, тим більше, війна, завдадуть смертельного удару економіці РФ. Висока ймовірність апаратного повалення Путіна або ж масової революції.
16. Москва не зможе фінансувати в колишньому обсязі еліт національних, в першу чергу - Кавказьких регіонів, економічне становище там різко погіршиться, виникне потужний рух за відділення від Росії.
17. Сепаратизм національних регіонів та обласний, сепаратизм власне росіян, отримає систематичну підтримку з боку різних зовнішніх сил Сходу, Заходу і Півдня.
18. Захід до цих подій розглядав Москву як стабілізуючу силу, в першу чергу - на Північному Кавказі, і визнавав наявність особливих інтересів на пострадянському просторі. З цим буде покінчено. Ставлення основних світових гравців до Росії буде надалі як до небезпечної, непередбачуваної та деструктивної сили, і почнеться політика жорсткого її видавлювання...
19. Відносно Північного Кавказу влада Москви почне розглядатися як влада небажана, яка припускає жахливі порушення прав людини, яка веде до дестабілізації та появи ісламського екстремізму.
20. Буде розпочато пошук і конструювання місцевих політичних сил, здатних забезпечити розвиток Північного Кавказу як політично незалежної від Москви території, створення політичної стабільної влади, яка не несе загрозу Заходу і Туреччині.
21. Після цього почнеться тиск на Москву з використанням усіх можливих важелів, від економічних санкцій до політичної та негласної військової підтримки збройного опору, що призведе до швидкого відходу Росії з Північного Кавказу.
22. В операції по відокремленню Криму Москва використовує ті ж методи і політтехнології, що використовувалися в Абхазії, Південній Осетії і ПМР. Подібність надто впадає в очі. Досі щодо цих утворень було розуміння того, що це не просто ширма для російської окупації, але й вираження волі частини корінного населення цих земель. Надалі таке ставлення буде забуто. Їхня ліквідація стане розглядатися як гарантія незастосування цих методів в майбутньому, а самі вони почнуть розглядатися лише як можливі плацдарми для подальшої агресії Кремля, що розташовані на незаконно захопленій чужій території. Тому такі державні утворення почнуть розглядатися як повністю нелегітимні і небажані, більше того, - такі, що несуть загрозу світовому порядку. З боку Заходу і Туреччини почнеться робота з їхньої ліквідації.
23. Крім того, все, що відбулося навколо України, відіб’ється на ситуації на Далекому Сході (
і Китай вже почав робити перші кроки в цьому напрямку - прим."Аратти"), навколо Курил, можлива актуалізація питання Сахаліну і Калінінграда.
24. Будуть зроблені кроки для відсторонення від влади особисто Путіна.
25. Захід навряд чи почне конструювати або підтримувати на початковому етапі сили всередині власне Росії, які виступають за повалення кремлівського режиму як такого, докорінної зміни системи влади в Росії. Однак, якщо такі сили з’являться, і самостійно зможуть скласти загрозу влади Кремля, - вони мають шанс отримати серйозну підтримку.
Авраам Шмулевич,
професор, політолог, президент «Інституту Східного Партнерства» 
Актуально
23558 переглядів
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
