- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...
Ви знаєте, де в Україні знаходиться головна “штаб-квартира” всіх антиросійських сил? Виявляється, у маленькому закарпатському містечку Берегове, де мешкає більше угорців, ніж українців. Утім, головне не в цьому. Тут, як вирішили закордонні експерти, роблять вино, яке погано впливає на здоров’я російської нації.
14 листопада 2006 року головний санітарний лікар РФ, а також академік Геннадій Онищенко заявив журналістам: "Місто Берегово давно відоме нам, як лігво головних злодіїв, які задумали недобре проти Росії". А вже 24 листопада Росспоживнаглядом на оперативній нараді було прийнято рішення про заборону постачання на російський ринок продукції винного заводу у місті Берегово.
Росіяни вкотре звинуватили українських виробників вина у недоброякісному продукті – цього разу в реекспорті молдавської продукції (адже весною 2006 року було введено заборону на поставки останньої у Росію). Геннадій Онищенко заявив, що з’являється все більше мотивів для виключення всієї української винної продукції з обігу на російському ринку. За його словами, саме в місті Берегово на Закарпатті розливають вино із молдовської сировини, а потім продають його в Росію. Варто зазначити, що раніше через подібні звинувачення був заборонений експорт вина виробництва Старокозацького винзаводу (Одеська область), що розташований неподалік від кордону з Молдовою.
Два заводи – два підозрюваних у “злочинах”
"У Закарпатті, у місті Берегово, знайшовся завод, який, виявляється, гонить вина у великих об’ємах", – передають російські агентства слова Онищенко. Він повідомив також, що фахівці Росспоживнагляду нібито провели аналізи винної продукції даного заводу. "У них дуже неякісна продукція, будемо знімати її з обігу. Цей завод гонить явно не українські вина, тому що в цьому році врожаю не було ні в Молдавії, ні в Грузії, ні на Україні".
Але який саме закарпатський винний завод мав на увазі російський чиновник, невідомо. У Берегові їх декілька, в тому числі два достатньо потужних підприємства: “Айсберг” та “Котнар” . Тому тінь підозри падає на всіх.
Перший підозрюваний: українсько-американсько-російське СП ТОВ "Айсберг" (торгова марка "Чізай"), створене у листопаді 1995 року. Засновником торгової марки фірми є американська корпорація GOLD ZiP Ltd. Підприємство випускає вина 32-х найменувань, у тому числі угорські та болгарські з привізних виноматеріалів. Керівник відділу збуту СП ТОВ “Айсберг” Олександр Мерсій запевняє: "Наша продукція виготовлена відповідно до всіх державних стандартів, у тому числі російських". Директор “Айсбергу” Олег Івашкович також стверджує, що вони не використовують молдавської сировини, бо їм це невигідно. І роблять вино або із українського, або з угорського винограду. «Хочу заявити відповідально, що наше підприємство з початку своєї діяльності ні крапельки грузинського чи молдавського вина не використовували. Це може підтвердити митна декларація, інші документи, – каже він. – До Кишинева – тисяча кілометрів, до Угорщини – п’ять”.
Другий підозрюваний: українсько-гібралтарське СП ТОВ "Квадро", торгова марка "Котнар" (голова правління – Володимир Маргитич). Підприємство випускає вина багатьох відомих марок – "Токай", "Рислінг", "Шардоне Совіньон", і має постійну ліцензію на експорт вина у Росію. З приводу можливої заборони Владимир Маргитич, сказав: "Ми працюємо на російському ринку вже 10 років, з 1996 року, і за весь цей час ніяких претензій до нас у Росії не було. Також стверджую, що жодного літра не було вироблено підприємством з молдавського чи грузинського виноматеріалу. Ми використовуємо тільки український і угорський виноматеріал".
Політика або щось інше?
Звісно після заборони ввозу в РФ вин виробництва Молдови, тамтешній виноматеріал помітно впав у ціні, і чому б комусь не закупати його за низькими цінами, розливати в свою тару і продавати у Росію? Така можливість існує, але названі підприємства вже довгий час працюють на російському ринку, об’єми поставок тільки закарпатського вина у Росію в 2005 році були близько 1 млн. дал. Тож, чи варто було йти на такий ризикований крок?
Виходить, що питання знову лежить тільки у політичній площині? Адже, коли цього року Росспоживнагляд заборонив поставку молдавських і грузинських вин, то керівництво Молдови і Грузії побачило в цих мірах саме політичних та економічний тиск. І якщо б тепер на Закарпатті знайшли сліди молдовського винограду, під загрозою заборони могло опинитися все українське вино...
Однак голова асоціації “Виноградарів та виноробів України” В’ячеслав Пономарьов так не вважає. “Мені здається, що якби була політика, то вже б заборонили імпорт української продукції”, – сказав він. Російська сторона також не пов’язує посилений контроль над продукцією деяких своїх сусідів з політикою. Утім, перелік цих країн декому дає підстави для таких припущень.
Цікаво, а хто у Росії може бути зацікавленим у тім, аби перекрити поставку українського вина? Звісно, сам російський виробник. І справді, це дає свої результати: за 10 місяців цього року виробництво вина в РФ збільшилося на 42,4%! Але ж за 10 місяців виноградників для виробництва 15 млн. дал вина виростити неможливо. Значить, це підвищення могло відбутися тільки за рахунок порошкових вин. Якість такого алкогольного продукту взагалі не підпадає під категорію вин. Хоча, наші "винороби" також іноді використовують ці ганебні технології, тож, можливо саме такий продукт і потрапив під пильне око Росспоживнагляду.
Тому вітчизняні винороби закликають державні органи посилили контроль над експортом українського вина. Адже стовідсоткової гарантії того, що деякі заводи в Україні не гонять “лівак”, немає. А молдавська сировина також може бути присутньою в якості виноматеріалу. Оскільки, в Україні цього року через сильні морози виноград не вродив, а Молдова втратила величезний ринок збуту для свого вина.
Є ще одна версія – що підробку українського вина виготовляють де-небудь у самій Росії на підпільних винокурнях. Саме на цьому наполягають і грузинські виробники вин. Адже підробляють частіше за все вина відомих торгових марок – спочатку це були вина Грузії, потім Молдови, а зараз прийшла черга і України. Нікого не здивує, що через кілька місяців пан Онищенко звинуватить, наприклад, іспанських виноробів в тім, що вони поставляють в Росію неякісну продукцію. А поки що росіяни масово травляться власними спиртовими сурогатами і шукають за кордоном винуватих.
Тим часом докори у бік закарпатських виноробів вже призвели до негативних наслідків. Російські підприємці почали відмовлятися від закарпатського вина. Представники ТОВ «Квадро» навіть збиралися їхати у Росію якось залагоджувати ці проблеми, оскільки російські оптові компанії вже боялися брати на реалізацію продукцію закарпатського підприємства, і вино стало залежуватися на складах. Як не крути, а саме Росія – головний покупець продукції берегівських підприємств.
“Ніякого криміналу у Берегові немає”, – сказали росіяни
Нарешті українські і російські чиновники домовились створити спільну комісію, котра мала провести на закарпатських винзаводах перевірки, аналогічні тим, котрі пройшли на українських м’ясокомбінатах і молочних підприємствах.
Але спочатку на протязі трьох днів перевіряли роботу виноробних підприємств у Берегові українські фахівці з Міністерства аграрної політики. З російського боку не було ніяких офіційних звернень. Тому перевіркою вирішили зайнятися за власною ініціативою. В’ячеслав Пономарьов, директор Асоціації виноградарів і виноробів України підсумував: «Рівень технічного обладнання дуже високий. Однозначно можна сказати, що імпорт сировини, зокрема молдавського, на цих підприємствах не використовується взагалі».
Закарпатські винороби сподівалися, що переконають і росіян. І навіть запросили їх самих перевірити роботу берегівських підприємств. Нарешті російські експерти таки приїхали. І нібито залишилися задоволеними. Про це повідомив заступник голови Закарпатської ОДА Володимир Гоблик. За його словами, росіяни хотіли побачити, в якому стані знаходиться технологічний розвиток виноробної галузі області. Він також сказав, що для цього не потрібно перевіряти заводи: “Весь експорт і імпорт відслідковується безпосередньо через митні органи на кордоні». Головний фахівець з виноробства Міністерства агрополітики України Сергій Чинуша також підтвердив, що підозри російської сторони не підтвердилися.
Щодо перевірок російськими партнерами винних заводів голова правління «Фуд мастер груп» Пийтер Чоба сказав: «Ми не виробляємо вино з порошку. Такої технології ми не знаємо і навіть бачити не хочемо, – стверджує він. – Якщо хтось покаже, з якого порошку його зробити – будемо мільйонерами». Він також відмітив, що берегівчани ніколи не займалися молдавськими винами, а на даний час підприємство “Квадро” вже володіє 14% винного ринку України. Отже, скоро і на Росію виходити не буде потреби?
Закарпатці зрозуміли, що потрібно мати свій власний виноград
А тим часом на Закарпатті намітилась тенденція збільшення площ під виноградниками. Наприклад, замовлення для отримання проектів для висадження винограду зросли в порівнянні з минулим роком в 3 рази.
Михайло Скрильник, головний агроном "Закарпатсадвинпрому" каже, що в області нових насаджень винограду (до 5 років) минулого року було близько 600 га з 4500 га наявних. Але зараз ситуація покращується. Значно збільшили площі власних виноградників також головні підозрювані у реекспорті молдавських вин – берегівські підприємства “Айсберг” та “Котнар”.
“Але для позитивних результатів ще маємо обов’язково впроваджувати європейську прогресивну технологію. І в першу чергу, мова йде про механізовану посадку винограду”, – каже Михайло Скрильник. Механізований дворядний метод вперше був застосований на землях, які орендує СП ТОВ “Айсберг” весною цього року. Агрегат орендували у австрійської фірми, в неї ж купили і саджанці, європейські сорти: Трамінер, Каберне Совіньон, Піно Нуар, Мерло та інші.
А тепер “Айсберг” закупив дві посадочні машини і навесні готується наступна площа під саджанці – 70-100 гектарів. Задуми підприємців грандіозні – загалом посадити понад 1000 гектарів виноградників на Закарпатті та близько 5000 га на півдні України (Херсонська та Одеська область). Тоді підприємство зможе повністю забезпечити себе власною сировиною для виробництва вина, яку поки що приходиться закуповувати. “Це економічно вигідніше і всі великі фірми йдуть саме таким шляхом”, – запевняють закарпатські винороби. Можливо якщо буде достатньо власного винограду, то і претензій з боку вередливих імпортерів значно поменшає ?...
А ось самі закарпатці не дуже довіряють великим виробникам вина, навіть тим, що працюють в їхній області. Більшість з них або робить вино самостійно, або купує домашнє у своїх знайомих. У крайньому випадку в невеличких перевірених часом господарствах. Наприклад у таких, як колишній радгосп-завод “Берегівський”, “Бобовищанський”, господарство “Завидівське”, “Леанка” та інші. Ці підприємства не мають змоги розливати вино у пляшки, оскільки у декілька разів підскочила вартість ліцензії. Отже, виживають на ринку тільки гіганти. А вони зазвичай не дуже слідкують за якістю – в них конвеєрне виробництво.
“Не знаю чи роблять в нас вино з порошку, – каже берегівчанин Василь. – Але я його у магазинах не купую. Не смачне воно і має специфічний присмак. Але для росіян десь у Сибіру може і згодиться...” А кому як не закарпатцям довіряти у виборі справжнього вина ?..
Актуально
60806 переглядів
Публiкацiї за темою «Виробництво»:
