- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.
Інформація про те, що у міністра внутрішніх справ Василя Цушка лікарі виявили інфаркт міокарда особливо не здивувала. Цушко не з тих людей, які готові стати “крайніми” у небезпечних іграх партії Регіонів.
Так, із самого початку роль, яку йому нав’язали (поки що невідомо, хто конкретно – Клюєв чи Мороз), думаю, Цушку навіть подобалась. Ефектне входження Цушка разом дніпропетровським “Беркутом” до приміщення Генеральної прокуратури, вся увага ЗМІ прикута до міністра внутрішніх справ – це могло викликати лише ейфорію. Але ейфорія спадає, на зміну їй приходить усвідомлення, що кожен такий ефектний епізод – це ще один епізод, який буде “підшитий” до кримінальної справи за майже десятком кримінальних статей – починаючи від захоплення приміщень державних установ і закінчуючи злочинами проти основ національної безпеки. Адвокат Цушка і його близький друг Тетяна Монтян пише, що “він зрозумів, що його використали”. Постейфорійний стан міністра разом з впертими заявами Президента про притягнення до кримінальної відповідальності Цушка як людини, яка зламала “негласне” правило компетенційної війни – не застосовувати людей зі зброєю – могли стати фактором нервового перенапруження, що й привело до інфаркту міокарда.
І тут виявилось, що Василь Цушко ще не до кінця виконав своєї місії “цапа відбувайла”. 30 травня адвокат Монтян заявила про його отруєння. В інтерв'ю телеканалу ICTV вона заявила: "Він (Василь Цушко – «Реальна політика») знає, хто його отруїв, знає чому. І я озвучу цю версію, якщо він не виживе. Він був напівмертвий в понеділок, я бачила його на власні очі напівмертвого".
Версія про отруєння була підхоплена представниками Соцпартії. Народний депутат України від СПУ Степан Бульба в інтерв'ю телеканалу ICTV заявив: "Він мені повідомив, що кілька днів тому, по суті, відразу після і під час подій біля Генеральної прокуратури йому телефонував декілька разів Президент і погрожував фізично знищити". Крім Президента, я стверджує Бульба, Цушку з погрозами дзвонив керівник Управління державної охорони Валерій Гелетей.
Народний депутат України від СПУ Євген Філіндаш зробив подібну заяву: "Особисто мені точно відомо, що Василь Петрович був отруєний. Організатори цього отруєння також відомі - їх сліди ведуть на всім відому вулицю в центрі Києва. Прізвища цих людей будуть озвучені пізніше. Тому що вже відомо, хто це запланував, коли і як". Філіндаш називає причиною такого вчинку те, що "в складній і кризовій ситуації МВС залишилося єдиним силовим органом, який не піддався тиску з боку Банкової".
Сьогодні важко судити про правдивість чи неправдивість інформації щодо отруєння Цушка. Остаточні висновки можна зробити лише за результатами медичного обстеження. Але з політичної точки зору отруєння Цушка є цілком імовірним. Принаймні, у тому, щоб Василь Цушко “мовчазно” назавжди пішов з посади міністра, багато хто зацікавлений.
Після розв’язання політичної кризи В.Цушко перетворився у дуже невигідного свідка, він занадто багато знає: хто давав йому наказ про створення збройних арсеналів в МВС (за рахунок зброї та боєприпасів Міноборони) і хто наказав застосувати “Беркут” при захопленні приміщення Генпрокуратури. Цушко може й розповісти про тих, хто давав наказ про побиття футбольних вболівальників дніпропетровським “Беркутом”, як акт залякування помаранчевого електорату.
Василь Цушко не лише все це знає. Йому прийдеться про це сказати, оскільки закрити очі на захоплення приміщення Генеральної прокуратури – це визнати, що в Україні можна безнаказано прийти у вищий юрисдикційний орган держави, побити правоохоронців (працівники Управління державної охорони є правоохоронцями за законом) і за це нічого не буде. Такий прецедент в Україні може мати цікаві рецидиви: прийшов у Кабінет Міністрів міністр оборони, його працівники УДО не пропустили. Після цього міністр оборони викликає підрозділ десантників, які штурмом беруть Кабмін і встановлює охорону. Ще простіше може зробити голова СБУ – на будь-яку неввічливість з боку УДО можна відповісти “Альфою”. Абсурдність дій Цушка дуже добре розуміє Президент Ющенко. Саме тому, як стверджують джерела з секретаріату Президента, Віктор Ющенко рішуче настроєний довести цю справу до логічного завершення. А будь-яке розслідування при живому Цушку рано чи пізно виведе на замовника даного злочину.
У цьому зв’язку дуже підозріло виглядає заява партії Регіонів, видана ще 26 травня (напередодні диспансеризації міністра внутрішніх справ), про підготовку замаху на Цушка, суть якої: “Під керівництвом Олександра Турчинова та "помаранчевої команди" розроблено та розпочате втілення плану, направленого на фізичне знищення Міністра внутрішніх справ України Василя Цушка. Разом з цим, розроблений інший план, яким передбачається фізичне знищення Цушка під виглядом побутового випадку, дорожньо-транспортної пригоди, погіршення здоров'я". Якось занадто точно все анонсовано, занадто подібно до старого як світ “тримай злодія”...
Тим більше, що в “регіоналів” є мотив. Якщо Василь Цушко повернеться на свою посаду, то у них малий маневр: погодитись на кримінальне переслідування Цушка – це втратити “фасон”, це “здати” свого; захищати Цушка – це воювати з законом.
Натяки на зацікавленість Банкової в отруєнні Цушка є банальними маніпуляціями. Як стверджують близькі до секретаріату Президента джерела, на Банковій Цушка як політичну самостійну фігуру серйозно не сприймали навіть в період захоплення Генпрокуратури. Якщо для пропрезидентського оточення і потрібний Василь Цушко, то тільки живим і здоровим, як живий приклад для України і Радою Європи, що чекає людей, які спробують перейти межу закону.
Хоча не виключено, що “отруєння Цушка” - інформаційна спецоперація, розроблена Соціалістичною партією під майбутні парламентські вибори. Соцпартія вже має досвід цинічної експлуатації пам’яті небіжчиків – скажімо, їх виборча кампанія 2002 року базувалася на пам’яті загиблого журналіста Георгія Гонгадзе. Тепер нова справа “отруєння Цушка”. Це в стилі “морального політика” Олександра Мороза...
Актуально
21120 переглядів
Публiкацiї за темою «Під ковдрою влади»:
