Актуально
9144 перегляди
 |
Вчені: Активне життя допомагає боротися з раком |
Частину задіяних у дослідах мишей було розділено на невеликі групи по п'ять тварин у кожній, і проживали вони в звичайних лабораторних клітках розміром з хлібницю. Миші мали вільний доступ до їжі і питва, але ніяких розваг їм не пропонували.
Решту тварин вчені розділили на групи по 18-20 особин, яким було надано набагато більші клітки з лабіринтом, білячими колесами і різноманітними іграшками. Ці миші також могли їсти та пити вдосталь.
Під шкіру тварин вводилися клітини меланоми - однієї з найбільш небезпечних форм раку. При порівнянні результатів через три тижні з'ясувалося, що за розміром утворених пухлин тварини в контрольних групах приблизно вдвічі більші за своїх родичів, а ще через три тижні розрив збільшився до 77%. У 17% мишей з експериментальних груп пухлин зареєстровано не було.
"Настільки яскраво виражений ефект став великою несподіванкою для нас", - коментує провідний автор роботи Метью Дарінг.
Повторний експеримент, в якому досліджували не меланому, а рак товстої кишки, дав аналогічні результати.
Як вважають вчені, виявлений ефект можна було б пов'язати з позитивним впливом підвищеної фізичної активності мишей, але це припущення біологів не підтвердилося: коли тварини з контрольної групи отримували доступ до білячого колеса, результат не змінювався.
Згідно з даними дослідження, механізм виявився більш складним. Вчені виявили, що у мишей, які жили у вільних умовах, сильно знижувався вміст гормону лептину, що регулює енергетичний обмін і пов'язаний з ожирінням і розвитком раку, а рівень гормону стресу кортикостерону був, навпаки, трохи піднятим.
Крім того, у гіпоталамусі тварин було зафіксовано підвищення рівня експресії гена, що кодує білок BDNF; при штучному втручанні в роботу гена швидкість розвитку пухлин відповідним чином змінювалася. Результати дослідів чітко вказували на те, що BDNF і лептин пов'язані між собою за допомогою гормонів стресу.
На думку дослідників, миші, що живуть у великій клітці поруч з великою кількістю своїх родичів, відчувають деякий корисний стрес.
"Багато хто вважає, що будь-який стрес шкідливий, - розповів Дарінг. - Однак можливість вести більш насичене в соціальному і фізичному плані життя виявилася куди важливішою від його мінімізації. Ми показали, що хворобу не можна розглядати у відриві від всього: соціальні зв'язки хворого і навколишнє оточення роблять свій вплив на розвиток раку. Немає причин сумніватися в тому, що закономірності, виявлені нами в дослідах на мишах, поширюються і на людей".
Нагадаємо, що минулого року вчені з лондонського інституту ракових досліджень заявили, що знайшли спосіб, який допоможе не допустити поширення ракових клітин на інші органи.
Більше новин за темою «Охорона здоров`я»:
