Актуально
4981 перегляд
 |
Політичні переслідування є, але їх можна зупинити |
Висновки фахівців: в усіх випадках мали місце упередженість слідства, або ж спроби спровокувати певних осіб на правопорушення. Як вихід, правозахисники пропонують іноземним урядам визнати невиїзними посадовців, причетних до політичних переслідувань, а самим потерпілим – звертатися до міжнародного права. Натомість, у парламентській коаліції політичний характер резонансних кримінальних справ відкидають.
Звинувачення у корупції екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та деяких інших членів минулого уряду, а також необґрунтоване утримання їх під вартою свідчить про упередженість суду і слідства. Про це йдеться в останньому звіті про порушення прав людини в Україні, який підготувала Українська Гельсінська спілка. Як доказ її фахівці наводять той факт, що нинішні урядовці коять ті ж злочини, в яких звинувачують представників опозиції, однак кримінальні справи проти них не порушуються.
Останнім часом політична заангажованість справ проти Луценка, організації «Тризуб», активістів «Майдану-2» та подібних стає дедалі очевиднішою, констатує голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
«У справі Луценка завершили слідство, всі правові аргументи про те, щоб змінити запобіжний захід, суд ігнорує. Саме тому обвинувачений пішов на голодування. Думка української правозахисної спільноти про те, що справи проти опозиції та громадських активістів політично забарвлені, підтверджують і міжнародні організації, серед яких ЄС, Рада Європи, ОБСЄ, уряд Сполучених Штатів», – каже правозахисник.
Адвокат та учасник «Податкового Майдану» Олександр Данилюк говорить і про несудові способи політичного переслідування. За його словами, напередодні акцій протесту порушують кримінальну справу за фактом попередніх акцій, викликають на допити тисячі осіб, щоб залякати їх та переконати більше не брати участі у протестах. Але потім слідство призупиняють, говорить Данилюк. Іншим способом є провокування людей до скоєння правопорушень, як це сталося під час акцій з використанням Червоного прапора у Львові та стрільбою з травматичної зброї, після чого порушили кримінальну справу проти кількох місцевих представників правих політичних сил.
Водночас, Євген Захаров констатує, що протидія політичним переслідуванням є пріоритетним напрямком таких міжнародних організацій, як Європейський суд з прав людини, тож українці мають цим скористатися. Так, матеріали справи Луценка цей суд розглянув за два місяці, що є рекордно швидким терміном для цієї установи, і невдовзі можна чекати на рішення суду, розповів правозахисник.
Другим механізмом перешкоджання політичним переслідуванням в Україні можна зробити колективні звернення до урядів інших держав, наслідком яких стане заборона на виїзд до низки країн посадовців, замішаних у політичному переслідуванні, пояснює адвокат Катерина Левченко.
«Першим таким прецедентом є справа росіянина Дениса Солопова, який шукав політичного притулку в Україні, але був силоміць відправлений до Росії. Нині в сенаті США розглядають законопроект про заборону в’їзду до цієї країни посадовців, передовсім Російської Федерації, причетних до переслідування Солопова. Ініціативу обіцяють підтримати й частина країн Європи», – розповіла Левченко.
Висновки правозахисників щодо посилення політичних переслідувань в Україні у парламентській більшості вважають необ’єктивними. Таку думку, зокрема, висловив Радіо Свобода депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко.
«Мотиви, зокрема Харківської правозахисної групи, мені зрозумілі. Зверніть увагу: жодне обвинувачення у політичному переслідуванні – нині не доведене. Цікаво, як вони змінюватимуть свої звіти за декілька місяців, коли будуть рішення суду в кожній із тих справ, які вони назвали політичними? Можливо, правозахисники ще й суд звинуватять в упередженості?», – каже Колесніченко.
Тим часом, порушення кримінальних справ із політичною складовою констатують не лише українські правозахисники. Днями інформація про це з’явилася в щорічному звіті організації Amnesty International.
Більше новин за темою «За право людини»:
