Актуально
5902 перегляди
 |
Чому бідні, а тому, що дурні. Нова теорія |
Зазвичай причини хронічної бідності тих чи інших країн пояснюються двома способами. Перша теорія говорить, що подібні держави не мають "стартового капіталу", необхідного для того, щоб почати нормально розвиватися, а кредити призводять тільки до збільшення боргів. Виходячи з цього, бідним державам слід допомагати шляхом надання їм економічної допомоги та списання боргів.
Друга теорія припускає, що головною причиною бідності держави є поганий уряд. Корумповані чиновники і політики зацікавлені в особистому, але не громадському процвітанні. У результаті, міжнародна допомога не досягає своєї мети, оскільки потрапляє в кишені місцевої еліти, а не тих, хто її потребують. Тому, щоб бідні держави вибралися з нужди, потрібне обов'язкове проведення комплексних реформ і лише після цього - економічна допомога.
Фісман і Мігел запропонували третю теорію. Вони пояснюють бідність держав схильністю їх мешканців до традиційного насильства і недотримання законів.
Автори звернули увагу на те, що рівень насильства в Африці різко зростає в періоди посухи і голоду. Логіка тут проста: коли селянин не в змозі займатися сільським господарством - різко збільшується ймовірність того, що він вийде на велику дорогу, щоб пограбувати ближнього. Зростання кількості грабежів позбавляє сенсу роботу інших селян і скорочує розміри інвестицій (наприклад, ніхто не будує новий будинок, побоюючись, що його пограбують або спалять). Таким чином, виникає замкнуте коло: голод породжує насильство, а насильство - голод.
Традиційно вважається, що від насильства найбільше страждають багатонаціональні держави - різні етноси таким чином воюють за вплив. Однак показово, що населення Сомалі сповідує одну релігію і належить до однієї етнічної групи - тим не менше, насильство там не припиняється вже кілька десятиліть. На думку Фісмана і Мігела, цей парадокс пояснюється впливом засух.
Таким чином, за логікою Фісмана і Мігела, в бідних державах існує давня традиція насильства і недотримання закону, в тому числі, який проявляється у поширенні корупції.
Саме цим автори книги пояснюють такий феномен: поліція Нью-Йорка, де розташована штаб-квартира ООН, регулярно штрафує іноземних дипломатів за паркування в недозволеному місці. Однак поліція не має права стягувати ці штрафи, так що майданчик для паркування є для порушників безкоштовним, в той час, як для звичайних жителів Нью-Йорка його вартість може сягати $ 500 на місяць. Найбільш це порушення поширене серед дипломатів, що представляють держави, де корупція стала нормою життя.
Від “Аратти”: а якою ж хворобою хворіє Україна? Як ви думаєте?
Більше новин за темою «Світ навколо нас»:
