Актуально
11818 переглядів
 |
Українська література понесла втрату - не стало Павла Загребельного |
Про це повідомила Спілка письменників України.
Павло Загребельний народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині.
У 1941 року по закінчено десятирічки; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р. був поранений. Після шпиталю - знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р., після якого — полон, і до лютого 1945р. — нацистські концтабори смерті.
У 1945p. Загребельний працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.
З 1946p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
В 1961 — 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в цей час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).
В 1964-1979 - секретар, 1979-1986 - 1-й секретар правління Спілки письменників України. Голова Комітетту з Державних премій ім. Т.Шевченка (1979-1987). Депутат ВР СРСР 10-11 скликання (1979-1989), ВР УРСР 9 скликання (1974-1979). Член КПРС (1960-1990), канд. в члени ЦК КПУ (1974-1979), чл. ЦК КПУ (1979-1989). Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (09.1996-11.2005).
За своє творче життя Павло Загребельний написав багато творів, які вже поповнили скарбницб української літератури: Європа 45 (1959)
Спека (1960), Європа.Захід (1961), День для прийдешнього (1964) - перевидано у 2008 році під назвою Зло, Шепіт (1966), Добрий диявол (1967), Диво (1968), трилогію «З погляду вічності» (1970), Розгін (Державна премія СРСР, 1980) — романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера», Левине серце, Переходимо до любові (1971), Намилена трава (1974),
Євпраксія (1975) - історичний роман про Євпраксію Всеволодівну, Роксолана (1980), Південний комфорт («Вітчизна», 1984), Вигнання з раю (1985)(продовження «Левиного серця»), Юлія, або запрошення до самовбивства (1994), Брухт (2002), Стовпотворіння (2004).
Павло Загребельний вніс вагомий внесок в українську кінокласику, створиши сценарії до фільмів: «Ракети не повинні злетіти» (1963), «Перевірено — мін немає» (1965, у співавторстві), «Лаври» (1974, т/ф), «І земля стрибала мені назустріч» (1975), «Хто за? Хто проти?» (1977, т/ф), «Ярослав Мудрий» (1981, у співавторстві),
«Розгін» (1986, т/ф).
Редакція порталу "Арактта-Україна" глибоко сумує з цієї втрати та висловлює своє щире співчуття сім'ї та близьким Павла Загребельного. Вічная пам'ять!
Більше новин за темою «Втрата»:
